Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 2а-206/10
Провадження № -
"17" лютого 2010 р. м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючої - судді Куліченко М.В.
розглянувши в м. Коростені цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради недовиплачені кошти, які передбачені ст. 37 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року та ст.39 вищевказаного Закону за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року, мотивуючи це тим, що він являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживає та працює в зоні гарантованого добровільного відселення . Позивач вважає, що проведення виплат в твердих сумах, встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в розмірах визначених ЗУ “ Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ порушує його права.
В судове засідання позивач надав заяву, в якій просить розглянути справу в письмовому провадження у його відсутність, вимоги позову підтримує в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача УПСЗН Коростенської міської ради в судове засідання не з'явився, просять справу слухати без них.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав. Судом встановлено, що позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, яким є м Коростень. В даний час працює на Коростенському УВП «Утос», отримує кошти відповідно цо постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, яким встановлені компенсації та доплати громадянам, що зроживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист ромадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які зрацюють на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого зобровільного відселення, проводиться доплата в розмірі 2-х мінімальних іаробітних плат. Відповідно до вимог ст. 37 вищезазначеного Закону, громадянам, цо проживають на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого
добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога , в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісячно. Суд погоджується з доводами позову про те, що ці вимоги Закону “Про статус...” відповідачем порушувались, позивач не отримував зазначених кошт в відповідних розмірах , тому вимоги його позову є обгрунтованими , в межах строку позовної давності, визначеного ст. 99 КАС України. Крім того, згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» дію статтей 37,39 ЗУ “Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ зупинено на період з 01.01.2008 року по 23.05.2008 року, тому суд позовні вимоги задовольняє частково, кошти за 2008 рік підлягають стягненню, починаючи з 23.05.2008 року.
При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:
-з 1.10.2007 р. - 460 грн.;
-з 1.01.2008 р. - 515 грн.;
-з 1.04.2008 р. - 525грн.;
! -з 1.10.2008 р. - 545 грн.;
І -з 1.12.2008 р. - 605 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачу коштів, передбачених ст.37 вищевказаного Закону у розмірі 40% мінімальної заробітної Іплати щомісяця, за мінусом одержаних коштів по 2,10 грн. щомісяця, ( 7 міс. х 2,10 = 14,70 грн.) становить виходячи з розрахунку 1503,30 грн., а саме:
1-3 1.06.2008 р. по 01.10.2008 р. - (525 грн. х 40% ) х 4 міс. = 840 грн.;
-з 1.10.2008 р. по 01.12.2008 р. - (545 грн. х 40% ) х 2 міс. = 436 грн.;
Із 1.12.2008 р. по 01.01.2009 р. - (605 грн. х 40% ) х 1 міс. - 242 грн.;
п всього - 1518,00 грн.
І Таким чином : 1518,00 - 14,70 = 1503,30 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачу коштів, передбачених ст. 39 Закону у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат щомісяця, Іа мінусом одержаних коштів по 10,50 грн. щомісяця, - ( 7 міс. X 10,50 = 73,50 грн.). виходячи з розрахунку становить - 7590,00 грн., а саме: рО 1.06.2008 р. по 01.10.2008 р. - (525 грн. х 2) х 4 міс. - 4200 грн.,
|з 01.10.2008 р. по 01.12.2008 р. - (545 грн. х 2) х 2 міс. = 2180 грн., з 1.12.2008 р. по 01.01.2009 р. - (605 грн. X 2) х 1 міс. = 1210 грн.
І всього - 7590,00 грн.
І Таким чином : 7590,00 - 73,50 = 7516,50 грн.
І Всього: 1503,30 + 7516,50 = 9019,80 грн.
І Посилання позивача на ст. 233 ,238 КЗпП України, якими встановлено, що |ри розгляді трудових спорів у питаннях про грошові виплати, крім вимог про Іиплату працівникові середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або Іізниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який Іозглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум Іез обмеження будь-яким строком та те, що зазначені виплати відповідно до Іакону України від 28.02.1991 року № 796 -XII громадянам проводились за місцем юботи та входять в структуру заробітної плати не є обгрунтованими, бо дійсно, Ідповідно до ст.2 Закону України “Про оплату праці” до структури заробітної ііати окрім основної входять додаткова заробітна плата, яка включає доплати, кдбавки, компенсаційні та інші грошові виплати. Згідно ст.39 Закону “Про іатус...”, така доплата провадиться працюючим особам, однак,-суд визнає,
Відповідач не надав суду доказів тому, що відповідні перерахування бюджетних кошт на їх рахунки для виплати позивачу не було здійснено. Аналізуючи розмір видатків,що направляються органам Мінпраці і соціальної політики з державного бюджету, для соціальних виплат потерпілим від аварії на ЧАЕС, суд встановив,що джерело фінансування таких виплат було недостатнім, однак, невизначення відповідних бюджетних видатків, в Законі «Про державний бюджет України », не може приводити до обмеження витрат на загальносуспільні потреби, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України. Згідно наказу № 147 від 02.04.2004 року Міністерства праці та соціальної політики України - , за якими головним розпорядником бюджетних коштів, призначених для видатків на соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство Праці та соціальної політики України, а на місцях відповідні Управління праці та соціального захисту населення та Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені, тому суд, стягує зазначені кошти з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради.
Керуючись ст. ст. 99,100, 159 - 163 КАС України, ст.19 Конституції України, ст. ст. 37, 39 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які
остраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, Постановою Кабінету Ііністрів України № 987 від 20.06.2000 року “Про затвердження порядку використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, суд , -
Позов задовольнити частково .
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту заселення Коростенської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі кошт, передбачених ст. ст. 37, 39 ЗУ 'Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської сатастрофи”.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення (оростенської міської ради на користь ОСОБА_1 ;ошти, передбачені ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, ікі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 1503,30 грн., за іеріод з 01.06.2008 року по 01.01.2009 року, передбачені ст. 39 цього Закону в юзмірі 7516,50 грн., за період з 01.06.2008 року по 01.01.2009 року, а всього '019,80 грн. В решті позову - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі заяви ;ро апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному бсязі, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про пеляційне оскарження.
Постанова набирає чинності: 1/ якщо заяву про апеляційне оскарження не було одано - після закінчення строку подання заяви; 2\яюцо заяву було подано, але не одано після цього протягом 20 днів апеляційної скарги - після закінчення строку одання апеляційної скарги; 3\ в разі подання апеляційної скарги - після розгляду лрави апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.