ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
01 грудня 2015 року м. Львів № 813/2820/13-а
10 год. 45 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1;
відповідача: представник ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» звернулось до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.01.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки № 4669/15-20/20842675 від 24.12.2012 року.
У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес» не спричинили реального настання юридичних наслідків, є безтоварними, а господарські договори укладені без мети настання реальних наслідків та для отримання безпідставної податкової вигоди. Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача із названим контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю позивача. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся. Вважає твердження контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій безпідставними та необґрунтованими. А тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №4669/15-20/20842675 від 24.12.2012, складеного за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» (код ЄДРПОУ 20842675) з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року.
Відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача використано акт ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС № 1179/2290/35745362 від 20.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транспорт-Експрес» з його контрагентами», в ході якої встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що є наслідком укладення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Вважає, що досліджувані документи, в яких відображена спірна господарська операція, не мають достатньої доказовості щодо її фактичного здійснення, з урахуванням чого така господарська операція не створила правових наслідків та була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту - отримання безпідставної податкової вигоди.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.
Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» зареєстроване 20.09.1994 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.01.1999 р., станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова, вид господарської діяльності - вантажний автомобільний транспорт.
18.12.2012 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість, податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, за наслідком якої складено Акт від 24.12.2012 року №4669/15-20/20842675. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за травень-червень 2012 року, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 33750,00 грн., в тому числі за травень 2012 року на суму 20000,00 грн., за червень 2012 року на суму 13750,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000421502, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 50625,00 грн., у тому числі основний платіж 33750,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 16875,00 грн.
В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у Львівській області та ДПС України податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини.
Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» (Замовник) та ТОВ «Транспорт-Експрес» (Виконавець) 12.12.2011 року уклали Договір про надання послуг б/н, предметом якого згідно з п.1.1 є зобов'язання Виконавця за завданням Замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором: організація технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі на Україну. (п.2.1.1. Договору).
Згідно з п.3.1 Договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг.
На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Транспорт - Експрес» у квітні-травні 2012 року позивачем долучено податкові накладні №183 від 06.04.2012 року, №184 від 09.04.2012року, №185 від 19.04.2012 року, №186 від 25.04.2012 року, №230 від 03.05.2012 року, №231 від 07.05.2012 року, №232 від 08.05.2013 року, №233 від 10.05.2012 року на загальну суму ПДВ 33750,00 грн.
На виконання умов цього Договору, позивачем подано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.05.2012 року, в якому зазначено опис проведених робіт: винагорода за організацію технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі згідно Договору від 12.12.2011 року, вказана вартість робіт - 261500,00 грн., у тому числі ПДВ 43750, грн. та зазначено опис обладнання. Надання вказаних послуг повністю оплачено позивачем, що підтверджено доданими до справи платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 94-104).
Відповідно до Додатка 5 до Декларацій за травень та червень 2012 року позивачем у травні 2012 року сформовано податковий кредит по постачальнику ТОВ «Транспорт-Експрес» по податкових накладних, виписаних у квітні 2012 року на 20000,00 грн. ПДВ та у червні 2012 року податковий кредит по накладних, виписаних у травні по ТОВ «Транспорт-Експрес» на 12750,00 грн. ПДВ.
Відповідно до поданих до перевірки та представлених суду документів (реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні) внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТОВ «Транспорт-Експрес» позивачем отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.
Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:
Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.
Стосовно господарських операцій із контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес» суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.
Факт реального надання послуг відповідно до договору із контрагентом позивача ТОВ «Транспорт-Експрес» підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи містять усі необхідні відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт надання послуг, також належно оформлені, отже, реальність господарських операцій із ТОВ «Транспорт-Експрес» підтверджується долученими до справи належними письмовими доказами.
Також, на підтвердження використання наданих ТОВ «Транспорт-Експрес» послуг у своїй господарській діяльності позивач долучив: договори купівлі-продажу сідельних тягачів, напівпричепа та додатки до них, вантажні митні декларації, акти здачі-приймання транспортних послуг Комітента ОСОБА_3 та представника комітента СУПП ТОВ «Астра», звіти комісіонера, договори комісії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накази про відрядження водіїв позивача, попередні повідомлення, адресовані митному органу та ін. (т. 1, а. с. 70-91, 134-156). Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено витяги з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за травень та червень 2012 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 105 (т. 2, а. с. 35-38).
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з придбання вантажної техніки, залучення контрагента ТОВ «Транспорт-Експрес» для надання послуг технічної підтримки та супроводу при доставці техніки з Польщі на Україну та укладення договорів комісії були спрямовані на отримання прибутку позивачем. Про наявність у діях позивача ділової мети та про факт отримання позивачем прибутку (різниця між ціною придбання, супутніми витратами та ціною реалізації) свідчать, зокрема, вищевказані первинні документи.
В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 24.12.2012 року висновки не ґрунтуються на дослідженні договорів позивача із контрагентом ТОВ «Транспорт-Експрес», тому висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер, факти отримання наданих послуг оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.
Суд також вважає за необхідне вказати щодо доводів відповідача, зазначених у акті перевірки від 24.12.2014 року про порушення податкового законодавства позивачем, які ґрунтуються на даних акта ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 20.08.2012 року № 1179/2290/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транспорт-Експрес» з його контрагентами», стосовно неможливості фактичного здійснення ТОВ «Транспорт-Експрес» господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що є наслідком укладення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) дослідженим під час розгляду адміністративної справи, а також враховує, що характер придбання послуг відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.
Відповідно до ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.
Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.
Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.
Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.
Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ТОВ «Транспорт-Експрес» за наслідками операцій з надання послуг. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.
При цьому, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту, такі у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. За відсутністю належних доказів, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 50625,00 грн.
Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.01.2013 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України та з урахуванням вимог, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 року, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 14.01.2013 року № НОМЕР_1.
Присудити із Державного бюджету на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» (вул. Збиральна, 7, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 20842675) судовий збір у розмірі 506 (п'ятсот шість) грн. 25 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2015 року.
Суддя Клименко О.М.