8.3.3
Іменем України
01 грудня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/948/15
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Терегері С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.09.2015 № 863-124),
представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 17.03.2015 № 703/7/28-05-10-013),
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_1,
19 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 67817981,00 грн. по деклараціям з ПДВ за травень 2013 року, червень 2013 року та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33908990,50 грн. Позовні вимоги мотивовано наступним.
Позивач подав до СДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2013 року, де в рядках 23 та 23.1 визначив суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку: за травень 2013 року в розмірі 38922562,00 грн., за червень 2013 року в розмірі 28895419,00 грн.
У період з 15.08.2013 по 29.08.2013 СДПІ на підставі наказу від 14.08.2013 № 66 та направлень від 14.08.2013 № 15 та № 16 здійснила позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за травень та червень 2013 року, про результати якої 12.09.2013 складено акт № 64/19-0/05763797, відповідно до пункту 4.2 висновків якого підприємством нібито допущено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПКУ, що, на думку податкового органу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 67817981,00 грн., з яких: за травень 2013 року в розмірі 38922562,00 грн., за червень 2013 року в розмірі 28895419,00 грн.
24.09.2013 позивач отримав від СДПІ податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_1 форми «В1» про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 67817981,00 грн.: за травень 2013 року в розмірі 38922562,00 грн., за червень 2013 року в розмірі 28895419,00 грн.
З податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується з огляду на наступне.
ПАТ «Луганськтепловоз» до декларацій з ПДВ за травень та червень 2013 року надало реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого за травень та червень 2013 року. Відповідно до вимог п. 200.8 ст. 200 ПКУ позивач додав «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» і «Реєстр оплати постачальникам товарів/послуг». Для підтвердження сум, сплачених постачальникам товарів/послуг, які відображені в зазначених Реєстрах, у ході перевірки позивач отримав від СДПІ запит від 16.08.2013 про надання банківських документів, які відображають рух грошових коштів.
Всі необхідні документи, що підтверджують кожен день здійснення розрахункових операцій, було надано контролюючому органу: оригінали виписок банку, що містять всі необхідні реквізити (відбитки печаток банку та підписи відповідальної особи); платіжні доручення на паперовому носії, ідентичні електронному варіанту.
Проте СДПІ на аркуші 64 акта перевірки зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» не надано ні платіжні доручення, в яких би були заповнені реквізити розрахункових документів на паперових носіях згідно п. 2.1 гл. 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, у т.ч. наявності відбитка печатки, підписи платника, підпис банку; ні копій платіжних доручень, які згідно з абз. 6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV повинні бути засвідчені згідно з вимогами п. 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, який передбачає відмітку про засвідчення копії документа зі слів «Згідно з оригіналом», назву посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дату засвідчення копії; ні інші розрахункові документи.
Однак у пункті 2.3 акта перевірки в таблиці наведено, що в ході перевірки вибірковим порядком перевірено первинні платіжні документи, які підтверджують оплату товарів (робіт, послуг).
Крім того, відповідач на аркушах 63-64 акта перевірки вказує, що для підтвердження факту сплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг необхідно дослідити договори ПАТ «Луганськтепловоз» із банками.
Однак посадові особи СДПІ не запитували у позивача договори з банками, тому в акті необґрунтовано зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» не надано договори з банками.
Позивач зазначає, що він має всі необхідні документи, які оформлені належним чином та підтверджують факт сплати ПДВ у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), податковий кредит за травень і червень 2013 року сформовано правильно, сума 67817981,00 грн. заявлена до відшкодування ПДВ в суворому дотриманні вимог законодавства України, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки жодне порушення не мало місця, то підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій також немає.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, про що надав до суду письмові заперечення (том 19 арк. справи 218-226), в яких посилається на наступне.
СДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень 2013 року, результати якої оформлено актом від 12.09.2013 № 64/19-0/0576379.
В ході перевірки встановлено, що в порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 67817981 грн., в т.ч. за травень 2013 року на 38922592 грн., за червень 2013 року на 28895419 грн.
Підставами для зменшення суми бюджетного відшкодування є наступне.
ПАТ «Луганськтепловоз» до декларації з ПДВ за травень 2013 року надано реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого за травень 2013 року.
Згідно вищевказаного реєстру податкові накладні, які були включені до податкового кредиту за лютий 2012 року та не заявлені до бюджетного відшкодування у попередніх періодах, сплачені в лютому 2012 року на суму ПДВ 60951,33 грн., у березні 2012 року на суму ПДВ 4435,93 грн., у грудні 2012 року на суму 11261,20 грн. У підтвердження сплати позивач надав первинні документи за лютий 2012 року, березень 2012 року, грудень 2012 року, лютий 2013 року. Таким чином, ПАТ «Луганськтепловоз» занижено бюджетне відшкодування з ПДВ за березень 2012 року на 60951,00 грн., за квітень 2012 року на 4436,00 грн., за грудень 2012 року на 11261,00 грн.
Крім того, податкові накладні, які були включені до податкового кредиту за січень 2013 року, лютий 2013 року та не заявлені до бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, сплачені у січні 2013 року на суму ПДВ 828355,00 грн. та у лютому 2013 року на 2420841,78 грн.
Таким чином, ПАТ «Луганськтепловоз» неправомірно заявило суму бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2013 року, яку повинно було заявити в попередніх періодах.
Перевіркою також встановлено, що податкова накладна від ДП Завод «Електротяжмаш» від 15.06.2012 № 82 на загальну суму 3344142,52 грн., в т.ч. ПДВ 557357,09 грн., яка була включена до податкового кредиту за червень 2012 року та не заявлена до бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, сплачена у червні 2012 року платіжним дорученням № 2843 від 15.06.2012 на суму ПДВ 377553 грн. Проте, згідно з актом документальної позапланової виїзної перевірки № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 податкова накладна № 82 від 15.06.2012 від ДП Завод «Електротяжмаш» сума ПДВ 557357,09 грн., яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2012 року, сплачена платіжним дорученням № 2843 від 15.06.2012 на загальну суму 3344142,52 грн., в т.ч. ПДВ 557357,09 грн. Таким чином, ПАТ «Луганськтепловоз» двічі було заявлено до відшкодування платіжне доручення щодо сплати ДП Завод «Електротяжмаш» за товар № 2843 від 15.05.2012 за податковою накладною № 82 від 15.06.2012. Таким чином, включення ПАТ «Луганськтепловоз» до складу бюджетного відшкодування у декларації за травень 2013 року суми ПДВ у розмірі 377553 грн. за платіжним дорученням № 2843 від 15.06.2012 ДП Завод «Електротяжмаш» за податковою накладною № 82 від 15.06.2012 не підтверджено.
Крім того, ПАТ «Луганськтепловоз» не підтверджено документально факт оплати отриманих товарів/послуг, в т.ч. ПДВ, що в подальшому не надає права на отримання бюджетного відшкодування.
У період проведення перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» вручено лист б/н від 16.08.2013 щодо надання первинних документів з питань достовірності та законності заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень 2013 року.
Проте, ПАТ «Луганськтепловоз» не надало договори із банками, які є юридичною підставою для здійснення взаємовідносин між ПАТ «Луганськтепловоз» із банками та у яких наведені умови здійснення операцій, ведення яких передбачено у Постанові Правління Національного банка України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22.
З огляду на вищенаведене не можливо визначити, якими розрахунковими документами передбачено списання коштів з рахунків ПАТ «Луганськтепловоз». Не можливо також визначити розрахункові документи чи на паперових носіях, чи в електронному вигляді застосовувались під час розрахунків ПАТ «Луганськтепловоз».
ПАТ «Луганськтепловоз» не надано платіжні доручення, в яких би були заповнені реквізити розрахункових документів на паперових носіях згідно з п. 2.1 гл. 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, у т.ч. наявності відбитка печатки, підписи платника, підпис банку; ні копій платіжних доручень, які згідно з абз. 6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» повинні бути засвідчені згідно з вимогами п. 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги оформлення документів ДСТУ 4163-2003» від 07.04.2003 № 55.
Також відповідач посилається, що позивачем не було надано всіх первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Так, відсутні документи щодо відносин між ПАТ «Луганськтепловоз» з ПП «Рембудкомплект-Плюс» та ТОВ «Селбест», які підтверджують якість отриманих ТМЦ та факт транспортування ТМЦ від постачальника у ПАТ «Луганськтепловоз».
На підставі викладено відповідач вважає, що позивачем неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 року та червень 2013 року, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.
Суд встановив, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код 05763797, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (том 1 арк. справи 12).
ПАТ «Луганськтепловоз» перебуває на податковому обліку у відповідача з 09.07.1993 за № 5584/15, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 № 1528051400090 (том 1 арк. справи 9).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2011 № 100337613, виданого Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 11).
20.06.2013 ПАТ «Луганськтепловоз» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року разом з додатками, де визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 38922562,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 38922562,00 грн. (том 1 арк. справи 16-17, 166-178).
Також ПАТ «Луганськтепловоз» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року. 25.07.2013 ПАТ «Луганськтепловоз» подало до СДПІ уточнюючий розрахунок за червень 2013 року разом з додатками, де визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 28895419,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 28895419,00 грн. (том 1 арк. справи 19-31).
У період з 15.08.2013 по 29.08.2013 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень 2013 року, результати якої оформив актом від 12.09.2013 № 64/19-0/0576379 (далі - акт перевірки) (том 1 арк. справи 76-109).
Згідно з висновками акта перевірки на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. а) п. 2 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ всього на 67817981 грн., в т.ч. за травень 2013 року на 38922562 грн., за червень 2013 року на 28895419 грн.
20.09.2013 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «В1» № НОМЕР_1, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 67817981,00 грн., у тому числі за травень 2013 року - 38922562,00 грн., за червень 2013 року - 28895419,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33908990,50 грн. (том 1 арк. справи 14).
При наданні правової оцінки спірним правовідносинам суд керується наступним.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
При вирішенні даної справи застосовуються норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин.
Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення на суму 21176,00 грн. суд зазначає наступне. Підставою для його винесення став висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту внаслідок нереальності здійснення господарських операцій з ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Селбест», ТОВ «Елконт».
Суд установив, що вказані господарські операції за період, що перевірявся, вже були предметом дослідження в судовій справі № 812/8359/13-а. Судовим рішенням у цій справі підтверджено правомірність формування суми бюджетного відшкодування ПДВ у податковій декларації за травень 2013 року, що є предметом розгляду даної справи. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 20.09.2013 № НОМЕР_2 про зменшення ПАТ «Луганськтепловоз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 21176,00 грн. (том 1 арк. справи 126-128). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 1 арк. справи 129-131).
Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення на суму 3466468,00 грн. слід зазначити наступне. Підставою для його винесення став висновок контролюючого органу про несвоєчасне заявлення в податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року відшкодування ПДВ та, як наслідок, позивач утратив право на таке відшкодування.
Суд установив, що вказане питання вже було предметом дослідження в судовій справі № 812/8360/13-а. Судовим рішенням у цій справі підтверджено правомірність формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявлених до відшкодування в податковій декларації за червень 2013 року, що є предметом розгляду даної справи. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_3 про збільшення ПАТ «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3466468,00 грн. (том 1 арк. справи 133-134). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 1 арк. справи 135-136).
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначені судові рішення, податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_1 в цій частині підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми 63952784 грн. суд установив таке.
Підставою для висновку податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування стало твердження про ненадання платником договорів із банками, які є юридичною підставою для здійснення взаємовідносин між ПАТ «Луганськтепловоз» із банками та у яких наведені умови здійснення операцій, ведення яких передбачено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, платіжних доручень, в яких би були заповнені реквізити розрахункових документів на паперових носіях згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, чи копій платіжних доручень, засвідчених у відповідності до Наказу/Державного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги оформлення документів ДСТУ 4163-2003».
Стосовно вказаного висновку контролюючого органу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.
Судом установлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки надало первинні платіжні документи, які підтверджують оплату товарів (робіт, послуг), про що зазначено на стор. 3 акта перевірки.
В ході судового розгляду справи судом досліджено платіжні доручення, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг) (том 19 арк. справи 1-117).
З огляду на положення Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про електронні документи та електронний документообіг», судом встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки було надано належні первинні документи щодо сплати позивачем постачальникам товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 63952784,00 грн., яку позивач заявив до відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість у травні та червні 2013 року.
Посилання відповідача на невідповідність платіжних доручень вимогам п. 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
Надані позивачем копії платіжних доручень містять всі обов'язкові реквізити та засвідчені позивачем. При цьому відповідач як в акті перевірки, так і в ході судового розгляду справи не зазначив, у чому полягає неналежність платіжних доручень.
Також відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації (платіжних доручень) вимогам діючого законодавства чи доказів несплати ПАТ «Луганськтепловоз» суми ПДВ, заявленої до відшкодування у податкових деклараціях за травень та червень 2013 року, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення не враховано платіжні документи, надані позивачем до перевірки.
Натомість, позивачем у судовому засіданні документально підтверджено правомірність визначення ПАТ «Луганськтепловоз» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 63952784,00 грн. по деклараціях за травень та червень 2013 року.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за травень та червень 2013 року є наявність залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
Так, позивачем до матеріалів справи надано копії первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськтепловоз» (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо), за результатами якої у позивача виник залишок від'ємного значення з ПДВ, відповідно й сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 63952784,00 грн.
Вивченням первинної документації встановлено її відповідність вимогам діючого законодавства.
З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що висновки СДПІ з ОВП у м. Луганську щодо порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень та червень 2013 року на загальну суму 67440428,00 грн., документально спростовані в судовому засіданні, а отже є безпідставними.
Відповідно, судом встановлено, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленої у деклараціях за травень та червень 2013 року, в сумі 67440428,00 грн. та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33720214,00 грн. (50% від суми 67440428,00 грн.).
Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що податкова накладна від ДП Завод «Електротяжмаш» від 15.06.2012 № 82 на загальну суму 3344142,52 грн., в т.ч. ПДВ 557357,09 грн., яка була включена до податкового кредиту за червень 2012 року та не заявлена до бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, сплачена у червні 2012 року платіжним дорученням № 2843 від 15.06.2012 на суму ПДВ 377553 грн. Проте, згідно з актом документальної позапланової виїзної перевірки № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 податкова накладна № 82 від 15.06.2012 від ДП Завод «Електротяжмаш» на суму ПДВ 557357,09 грн., яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2012 року, сплачена платіжним дорученням № 2843 від 15.06.2012 на загальну суму ПДВ3344142,52, в т.ч. ПДВ 557357,09 грн. та заявлена до відшкодування в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок № НОМЕР_4 від 18.10.2012 до декларації за липень 2012 року в сумі ПДВ 557357,09 грн. Таким чином, ПАТ «Луганськтепловоз» двічі було заявлено до відшкодування платіжне доручення щодо сплати ДП Завод «Електротяжмаш» за товар № 2843 від 15.06.2012 за податковою накладною № 82 від 15.06.2012. З огляду на викладене включення ПАТ «Луганськтепловоз» до складу бюджетного відшкодування у декларації за травень 2013 року суми ПДВ у розмірі 377553 грн. за платіжним дорученням № 2843 від 15.06.2012 ДП «Електротяжмаш» за податковою накладною № 82 від 15.06.2012 не підтверджено.
Доводи позивача про те, що під час заповнення Розрахунку суми бюджетного відшкодування до декларації бухгалтером підприємства була допущена технічна помилка, та замість вантажно-митної декларації № 702200001/2012/008240 від 26.06.2012 КОО «ТМХС» помилково зазначено податкову накладну № 82 від 15.06.2012 ДП Завод «Електротяжмаш», описка не вплинула на суму бюджетного відшкодування, суд до уваги не бере з огляду на наступне.
Судом установлено, що позивачем в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що надавався разом із податковою декларацією з ПДВ за травень 2013 року, було зазначено податкову накладну № 82 від 15.06.2012 ДП Завод «Електротяжмаш», що не заперечується позивачем.
Наказом Міністерства фінансів України 17.12.2012 № 1340 затверджено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 01.02.2013 за № 201/22733, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.
Згідно з п. 2.3 Порядку у графі 3 вказується порядковий номер податкової накладної, що відповідає номеру з графи 1, номер розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
Пунктом 2 розділу V Порядку визначено, що при виправленні помилки методом «сторно» до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком «-» та правильний запис із знаком «+».
Метод «сторно» здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена.
При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру, дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком «+» чи «-» .
При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера «У».
Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку «З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період» Реєстру.
Судом установлено, що позивачем порушено порядок ведення Реєстру виданих та отриманих накладних, оскільки допущено помилку під час відображення податкової накладної, виданої ДП Завод «Електротяжмаш», та не здійснено виправлення шляхом, визначеним Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (методом «сторно»). Натомість, у порушення вказаного Порядку позивач сформував новий Реєстр виданих та отриманих податкових накладних після проведення відповідачем перевірки та встановлення вказаного порушення.
Таким чином, оскільки позивачем порушено Порядок заповнення податкової накладної, то відповідно до ст. 201 ПК України, останній не має права на включення суми ПДВ 377553 грн. до податкового кредиту. А тому податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.09.2013 № НОМЕР_1 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 377553 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 188776,50 грн. є правомірним. Відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з позовом, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 4872,00 грн. (том 1 арк. справи 2). З урахуванням часткового задоволення позову стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 4844,87 грн.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 № НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В1» від 20.09.2013 № НОМЕР_1 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 67440428,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33720214,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) судові витрати в сумі 4844 грн. 87 коп. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 87 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 07 грудня 2015 року.
Суддя ОСОБА_3