ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" листопада 2011 р. Справа № 2a-3346/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Черепія П.М.
при секретарі Данилюк І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, директор ОСОБА_2 "Форест"
ОСОБА_3, представник, довіреність №1 від 12.10.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність від 26.11.2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест"
до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.10.2011 р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.10.2011 р.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві. Вказав, що відповідачем безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, просили їх скасувати.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача, крім того суду пояснив, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було встановлено нікчемність договору №02/06 від 01.06.2009 року укладеного з ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття»на придбання продукції. На підставі цього, Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції було зроблено висновок, що позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а підприємство уклало правочин, який спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, і як висновок є нікчемним. Крім того перевіркою не встановлено місцезназодження ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття»за реєстраційною адресою. Тому в ході проведення аналізу Коломийська ОДПІ прийшла до висновку, що ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття»не могло здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та зберігання, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 “Форест” 06.06.2001 року зареєстроване виконавчим комітетом Коломийської міської ради як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію. (Т.1 а.с.109)
У період за який проводилась перевірка відповідно до свідоцтва №12593747 від 13.06.2001 року, ОСОБА_2 “Форест” було зареєстроване платником ПДВ. (Т.1 а.с.110)
Судом встановлено, що з 21.09.2011 року по 26.09.2011 року Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року.
За результатами перевірки складено акт № 1880/231/31509856 від 26.09.2011 року, в якому зафіксовані наступні порушення:
1. ч.1, ч.5 ст.203, ст. 215, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійсненних ОСОБА_2 «Форест»з ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 1771727,00 грн.;
2. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) встановлено завищення валових витрат на суму 1476440 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 369110,00 грн., в тому числі за II квартал 2009 року в сумі 82031,00 грн., за III квартал 2009 року в сумі 89162,00 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 197917,00 грн.;
3. п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 295288,00 грн., в тому числі за червень 2009 року в сумі 65625,00 грн., липень 2009 року в сумі 29663,00 грн., вересень 2009 року в сумі 60340,00 грн., грудень 2009 року в сумі 34909,33 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.10.2011 року, яким нараховано податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 295288 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 73822 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000872310 від 10.10.2011 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 369110 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 92277,5 грн.
Не погоджуючись із даними рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 “Форест” та ТОВ “Холдінг “Інвестиційна компанія Прикарпаття” уклали договір № 02/06 від 01.06.2009 року на поставку продукції. (Т.1 а.с.70-71)
На момент укладення договору ТОВ “Холдінг “Інвестиційна компанія Прикарпаття” було зареєстровано у встановленому законом порядку, має статус платника ПДВ, зареєстрований в ЄДРПОУ, що підтверджується актом перевірки № 2138/23-1/35517389 від 18.04.2011 року.(Т.2 а.с.12-27)
Предметом укладеного договору є купівля позивачем у ТОВ “Холдінг “Інвестиційна компанія Прикарпаття” пиломатеріалів.
Виконання обумовленого договору підтверджується накладними, податковими накладними, випискою по рахунку, актом звірки взаємних розрахунків. (Т.1 а.с.28-69, Т.2 а.с.28-30)
Про те, що вказаний договір був реальним, свідчить і той факт, що після певної обробки, пиломатеріали придбані у ТОВ “Холдінг “Інвестиційна компанія Прикарпаття”, позивач ОСОБА_2 “Форест” продавав ТОВ “Опторесурс” відповідно договору № 1 від 20.04.2009 року, що підтверджується договором, рахунками, квитанціями про приймання вантажу, податковими накладними. (Т.1 а.с.121-238)
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
В свою чергу ОСОБА_2 “Форест” уклало договори з іншими суб'єктами господарювання, про виконання яких свідчать рахунками, квитанціями про приймання вантажу, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.(а.с.123-238)
При цьому в акті перевірки зазначено про порушення позивачем ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ОСОБА_2 «Форест»з ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 1771727,00 грн.(а.с.24)
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частина 5 статті 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні, звіти про виконану роботу та акти прийому - передачі виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
У п.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст.9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій. Якщо документи заповнені постачальником за формою та з дотриманням відповідних правил, то немає ніяких підстав покупцю не відображати в своєму обліку (бухгалтерському і податковому) факту здійснення господарської операції.
Враховуючи наведені обставини та обсяг виконаних робіт, що підтверджюється позивачем поданими бухгалтерськими документами, свідчать про реальне виконання умов договору укладених із контрагентом.
Як передбачено п. 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному на момент проведення перевірки законодавством. Крім того, самим представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що надані до перевірки податкові накладні оформлені належним чином.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_2 "Форест" неправомірно сформувало податковий кредит, оскільки суми ПДВ контрагентом до бюджету були сплачені. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у п.п “а”, “в”, “г”, “д”п.10.1 ст.10 вищезгаданого Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”). Отже, покупець не може нести відповідальність за неподання декларацій за відповідні періоди продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин саме по собі неподання продавцем декларації при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. А чинним законодавством України не передбачено підстав для донарахування податковим органом податку на додану вартість при неподанні декларації з ПДВ продавцем.
Добуті в судовому засіданні докази та письмові докази наявні в матеріалах справи, спростовують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття».
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору (6,80 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.10.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" судові витрати в розмірі 6 грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_5
Постанова складена в повному обсязі 23.11.2011 року.