ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" січня 2012 р. Справа № 2a-2976/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Прут Ю.А.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -ОСОБА_2
прокурора -Савчук Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Парктур” до державної податкової інспекції у м.Яремче про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112301 від 25.06.2011 року, -
ТзОВ „Парктур” звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Яремче про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112301 від 25.06.2011 року .
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок щодо нікчемності правочинів, здійснених за лютий 2011 року по ланцюгу із контрагентом - постачальником ТОВ "Ресурсна компанія" та протиправно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 105080,00 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією в м.Яремче проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ „Парктур” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Ресурсна компанія" за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №187/23-32145510 від 08.06.2011 року (а.с.8).
За наслідками перевірки, податковим органом встановлені порушення, які викладені у висновках даного акту, а саме: п.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених в лютому 2011 року з контрагентом ТОВ „Ресурсна компанія”; порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України - підприємством завищено суму податкового кредиту отриманого від ТОВ „Ресурсна компанія”, в результаті чого занижено до сплати в дохід бюджету податок на додану вартість по декларації за лютий 2011 року на загальну суму 105079 грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105080 грн., в тому числі за основним платежем - на 105079 грн., за штрафними санкціями -на 1 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках відповідача щодо нікчемності раніше укладеного між позивачем та ТзОВ “Ресурсна Компанія” правочину № 01/26-К від 26.03.2009 року.
Такі висновки відповідача грунтується на тому, що придбані ТОВ “Ресурсна Компанія” товари, роботи та послуги у ТОВ “Промтехметал” не могли бути реалізовані ТзОВ „Парктур” у зв'язку з тим, що ТОВ “Промтехметал” не знаходиться за юридичною адресою, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.
Судом встановлено, що ТзОВ „Парктур” зареєстроване виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 02.12.2002 року, 05.12.2002 року взяте на податковий облік, відповідно до свідоцтва №13180704 від 22.10.2003 року є платником ПДВ. Основними видами діяльності ТзОВ „Парктур” є туроператорська діяльність (послуги з організації подорожувань), діяльність готелів.
26.03.2009 року між ТОВ „Ресурсна компанія” (Виконавець) та ТзОВ „Парктур” (Замовник) укладено договір на обслуговування за №01/26-К, за умовами якого Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника надавати послуги (виконувати роботи) щодо обслуговування об'єктів (майна) Замовника. Послуги надаються за адресою с.Паляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (ТК „Буковель”). Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року (а.с.136).
Між ТОВ "Вест-траст” (Орендодавець) та ТзОВ „Парктур” (Орендар) 01.10.2009 року укладено договір суборенди за №10/09-ПТ, за умовами якого Орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування (оперативну суборенду) строком до 30.11.2009 року майно, в тому числі котеджі ТК „Буковель”, віли, підвісну пасажирську канатну дорогу.
Факт передачі майна згідно даного договору підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту передачі майна в суборенду від 01.10.2009 року (а.с.63).
30.12.2010 року між ТОВ "Вест-траст” (Орендодавець) та ТзОВ „Парктур” (Орендар) підписано додаток до договору №10/09-ПТ від 01.10.2009 року, відповідно до якого сторони досягли згоди про внесення змін до зазначеного договору, в тому числі і про передачу Орендодавцем позивачу строком до 30.04.2011 року майнового комплексу Туристичного комплексу „Буковель”, яке складається з готелів „Буковель” та „Едельвейс”.
На виконання договору на обслуговування за №01/26-К від 26.03.2009 року складено акт здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2011 року, згідно якого ТОВ „Ресурсна компанія” надав ТзОВ „Парктур”, в період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року включно послуги з генерального прибирання номерів, чистки і миття крісел канатних доріг, вартість яких становить 630471,55 грн., в тому числі ПДВ -105078,59 грн. (а.с.93).
Факт здіснення ТОВ "Ресурсна компанія" господарської операції по наданню послуг також підтверджується виписаним цим же ж товариством податкової накладної за №31 від 28.02.2011 року на суму вартості наданих послуг в загальному розмірі 630471,55 грн., в тому числі ПДВ -105078,59 грн. (а.с.92).
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Ресурсна компанія", формування витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія" укладено договір на обслуговування.
На виконання вказаного договору ТОВ "Ресурсна компанія" виписано податкову накладну на суму вартості наданих послуг. Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем проводився розрахунок із даним контрагентом. Даний факт представник відповідача в судовому засіданні підтвердив.
У Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи -контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.
На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагент був включений до ЄДРПОУ, а також мав в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Дана інформація міститься в акті перевірки від 05.05.2011 року за №508/15-32446237 проведеної Державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі (а.с.96).
Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо надання послуг контрагентом є в наявності у позивача. Реальність реалізації даних послуг від вищевказаного контрагента позивачу підтверджується податковою накладною.
Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія", спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом надання позивачу послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку; також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ "Ресурсна компанія" суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
В ході проведення відповідачем перевірки позивача щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин ТОВ "Ресурсна компанія" із контрагентом -ТОВ "Промтехметал" та дотримання податкового законодавства, на запит відповідача, Державною податковою інспекцією Надвірнянському районі направлено відповідачу акт документальної позапланової перевірки ТОВ "Ресурсна компанія" з питань взаєморозрахунків із ТОВ "Промтехметал".
В акті перевірки відповідача від 08.06.2011 року, податковим органом як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і ТОВ "Ресурсна компанія" і їх реальності, зроблено посилання на висновки Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі, відображені в акті перевірки невиїзної перевірки ТОВ "Ресурсна компанія".
Як вбачається із акта про результати невиїзної перевірки ТОВ "Ресурсна компанія" з питань взаєморозрахунків із ТОВ "Промтехметал" за лютий 2011 року, податковим органом зроблено висновок про відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а саме господарські операції за лютий 2011 року щодо придбання ТОВ "Ресурсна компанія" товарів, робіт (послуг) у ТОВ "Промтехметал" та продажу ТОВ "Ресурсна компанія" товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здіснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
На підставі даного акту, відповідач дійшов висновку, що вказані в ньому обставини свідчать про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія", а отже договір на обслуговування укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемним.
Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів між позивачем з ТОВ "Ресурсна компанія". Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія" та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оцінюватися при дослідженні факту господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. В даному випадку це правочин між ТзОВ „Парктур” та ТОВ „Ресурсна компанія”. Суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.
Крім того, суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладаються за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до пункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6. статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (договору на обслуговування, акту здачі-приймання наданих послуг, податкової накладної), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року по податку на додану вартість суми податку сплаченого ТОВ „Ресурсна компанія” у зв'язку з придбанням послуг в розмірі 105079 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000112301 від 25.06.2011 року про визначення ТзОВ „Парктур” суми грошових зобов'язань з податку з податку на додану вартість в розмірі 105080 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Яремче за № НОМЕР_1 від 25.06.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Парктур” (ідентифікаційний код ) 3,40 грн. понесених судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 27.01.2012 року.