03 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5096/15
час прийняття: 15 год. 00 хв. категорія 8.3.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Маленька Ю.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.10.2015 р. №652,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.10.2015 р. №652 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що на адресу Позивача був направлений запит податкового органу від 13.08.2015року про надання документів на підтвердження сум вартості реалізованих нафтопродуктів для комерційного використання, які були задекларовані в деклараціях з акцизного податку за березень-червень 2015року. Відповідно до супровідного листа платником податковому органу, на думку представника Позивача, були надані всі відповідні документи на 181 аркуші, а інші запитувані документи, а саме: копії податкових накладних, розрахункових документів (чеків) не надавалися, так як такі документи є у податкового органу в електронному виді.
Як зазначив представник Позивача, незважаючи на надання податковому органу всіх необхідних документів, Відповідач безпідставно виніс оскаржуваний наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.
Представники Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Відповідача по справі, проти позову заперечили і пояснили, що при опрацюванні податкової звітності Позивача з акцизного податку було встановлено, що платником через систему АЗС реалізовувалися підакцизні товари (нафтопродукти) не кінцевим споживачам, а для подальшого комерційного використання, що виключає сплату акцизного податку. Тобто, на думку представників Відповідача, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу і такі операції повинні бути об'єктом оподаткування акцизним податком, а тому зазначені в деклараціях Позивача розміри реалізованих нафтопродуктів без сплати цього податку можуть свідчити про можливі порушення податкового законодавства.
Для перевірки зазначених показників податкових декларацій податковим органом Позивачу був направлений обов'язковий письмовий запит. На вказаний запит платник надів лише окремі документи та не надав жодних пояснень, що стало підставою для правомірного винесення оскаржуваного наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо підстав та порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, Позивач по справі, як платник податків, перебуває на податковому обліку в Житомирській ОДПІ з 31.05.2006року і є платником акцизного податку.
Позивачем до Житомирської ОДПІ були подані податкові декларації з акцизного податку за березень, квітень, травень і червень 2015року, в яких відображено вартість підакцизних товарів (нафтопродуктів), що реалізовані у звітному періоді (місяці) у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі вартість таких товарів, що реалізовані для комерційного використання.
Як зазначено в досліджених судом додатках 6 до податкових деклараціях з акцизного податку Позивачем у роздрібній торгівельній мережі були реалізовані:
- за березень 2015року бензини моторні вартістю 301139,04грн., інші нафтопродукти вартістю 834596,20грн. та скраплений газ вартістю 28536,60грн.;
- за квітень 2015року бензини моторні вартістю 287330,32грн., інші нафтопродукти вартістю 812776,41грн. та скраплений газ вартістю 20369,96грн.;
- за травень 2015року бензини моторні вартістю 291127,63грн., інші нафтопродукти вартістю 594038,31грн. та скраплений газ вартістю 14937,56грн.;
- за червень 2015року бензини моторні вартістю 282204,28грн., інші нафтопродукти вартістю 687629,29грн. та скраплений газ вартістю 19422,70грн.
За приписами пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів
Відповідно до вимог п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України нафтопродукти та скраплений газ належать до підакцизних товарів, а відповідно до положень п.214.1 ст.214 цього ж Кодексу базою їх оподаткування є вартість реалізованого товару (продукції) за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.
Разом з тим, Позивачем в перелічених раніше додатках 6 до податкових декларацій зазначено, що в силу реалізації значної кількості таких підакцизних товарів для подальшого комерційного використання, акцизний податок був нарахований лише з частини вартості таких підакцизних товарів, що сумарно складає менше 40% від загальної вартості цих товарів.
Як зазначено в обов'язковому письмовому запиті податкового органу від 13.08.2015року та відповідно до пояснень його представників в судовому засіданні, саме такий аналіз податкової звітності Позивача з акцизного податку за вказані звітні періоди свідчив про можливі порушення платником податкового законодавства з цього питання.
За приписами п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Позивач як платник податків зобов'язаний подавати інформацію, визначену у запиті Відповідача, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). Лише у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
В судовому засіданні встановлено, що на обов'язковий запит податкового органу Позивачем були надані лише частина витребовуваних документів, а саме - копії договорів Позивача з іншими суб'єктами господарювання щодо поставки нафтопродуктів та видаткові накладні про їх передачу.
Позивачем на вказаний запит в передбачені строки не було надано податковому органу цілий ряд інших документів, а саме: копії розрахункових документів (чеків), копії податкових накладних по реалізації нафтопродуктів, копій розрахункових документів із застосуванням розрахунків талонами, платіжними картками, відомостями на відпуск нафтопродуктів. Одночасно Позивачем не було надано податковому органу жодних пояснень з цього приводу.
Суд вважає безпідставними доводи представника Позивача про те, що обов'язковий письмовий запит податкового органу не містив вимоги щодо такого письмового пояснення, а тому по цій причині такі пояснення не були надані.
Такі доводи представника Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, вимоги щодо обов'язкового письмового запиту податкового органу викладені в п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1245 від 27 грудня 2010 року (надалі-Порядок), відповідно до якого у запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Тобто, вказаний Порядок не передбачає наявності в такому запиті податкового органу вимоги про надання платником певних пояснень
Надання пояснень платником та їх документальні підтвердження є обов'язком платника, що безпосередньо випливає із положень пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, і не потребує додаткового дублювання в запиті.
Суд вважає також безпідставними доводи представника Позивача, що ненадання інших документів (розрахункових чеків, відомостей, податкових накладних, тощо) було зумовлено наявністю у податкового органу інформації про ці документи.
Безспірно, в розумінні вимог п.11 Порядку орган державної податкової служби перевіряє наявність відповідної інформації в системі органів державної податкової служби. Загальновідомо, що інформація про розрахункові чеки і податкові накладні є у податкових органів в електронному виді.
Разом з тим, податковим органом у Позивача не витребувалася така інформація, а витребувалися безпосереднього зазначені документи в їх реальному документарному виді.
Більш того, як зазначено в ч.4 п.85.2 ст.86 Податкового кодексу України, подані до контролюючого органу документи в електронній формі використовуються виключно для проведення електронної перевірки платників податків.
Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи податкового органу про можливі порушення Позивачем як платником акцизного податку податкового законодавства, отримані в результаті опрацювання податкової інформації.
Про це свідчать також досліджені судом видаткові накладні Позивача на відпуск нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання, жодна із яких (в кількості 141 шт.) не містила підпису певних уповноважених осіб на отримання від Позивача цих нафтопродуктів.
На обов'язковий письмовий запит податкового органу Позивачем не були надані також відповідні пояснення та їх документальні підтвердження (конкретні перелічені види документів).
Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, за умови ненадання платником податків відповідних пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу є самостійною підставою для призначення та проведення документальної позапланової перевірки відносно такого платника.
Зазначене свідчить, що оскаржуваний наказ від 30.10.2015 р. №652 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки винесений Житомирською ОДПІ відповідно до вимог чинного законодавства, в межах повноважень та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Підставою для видання цього наказу слугувала отримана податкова інформація про можливі порушення платником податків податкового законодавства та ненадання платником податків відповідних пояснень та конкретних запитуваних документів на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.
Використання Відповідачем в оскаржуваному наказі словосполучення "ненадання в повному обсязі" є правом автора наказу на стилістичне викладення тексту цього документу і не може слугувати підставою для визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 07 грудня 2015 р.