21 жовтня 2015 р. Справа № 804/9700/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Дерев'янко К.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
04 серпня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, згідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 р., для розгляду за підсудністю надійшла адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить: скасувати наказ голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року №45-к «Щодо встановлення посадового окладу судді Флоренку О.Ю.»; стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду заборгованість у розмірі 1 838,79 грн., яка утворилася внаслідок виплати йому у період з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати замість 10 мінімальних заробітних плат (з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу); стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду заборгованість у розмірі 14 616 грн., яка утворилася внаслідок виплати позивачу у період з 01.04.2015 року по 28.07.2015 року суддівської винагороди без включення до її складу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу; стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка завдана протиправними діями відповідача.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградський окружний адміністративний суд неправомірно обмежив його права, прийнявши наказ №45-к від 30.03.2015 року «Щодо встановлення посадового окладу судді Флоренку О.Ю», яким було встановлено розмір суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у період з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року та у період з 01.04.2015 року - у розмірі 10 мінімальних заробітних плати. На думку ОСОБА_1, Кіровоградський окружний адміністративний суд незаконно припинив з 28.03.2015 року виплату позивачу щомісячної доплати за вислугу років.
Позивач в судове засідання з розгляду справи не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення та клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Указом Президента України №342/2008 від 11.04.2008 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.
10.04.2013 року закінчився п'ятирічний строк перебування позивача на посаді судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим, останній звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії України із заявою про рекомендування його на посаду судді безстроково.
Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 № 45-к від 30.03.2015 року «Щодо встановлення посадового окладу судді Флоренку О.Ю. визначено: нараховувати судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Флоренку Олексію Юрійовичу у період з 28 березня 2015 року по 31 березня 2015 року суддівську винагороду у розмірі однієї мінімальної заробітної плати; виплачувати судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Флоренку Олексію Юрійовичу з 01 квітня 2015 року суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
З довідки, виданої фінансово-господарським відділом Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року за вих. № 18494/15, вбачається, що позивач отримав суддівську винагороду за квітень 2015 року у вигляді 10 мінімальних заробітних плат в сумі 12 180 грн.
Судом встановлено, що Указом Президента України №419/2015 від 14.07.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у зв'язку із закінченням строку, на який його призначено.
У відповідності до п. 10 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ (в редакції, що діяла до 01.04.2015 р.), визначено, що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, прокурорів, працівників державних органів (крім Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції) та інших бюджетних установ, працівників Національного банку України, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).
В той же час, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року, яким статтю 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» доповнено частиною 9 наступного змісту: судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць.
Зазначені положення Закону діяли до 01.04.2015 року.
На даний час, згідно з ч. 1 ст. 133 Закону в редакції, викладеній на підставі Закону України від 12.02.2015 р. № 192-VІІІ, виплата суддівської винагороди регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Отже, у період часу з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року були чинними положення ч. 9 ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», які обмежували розмір суддівської винагороди судді, якому до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць.
Судом встановлено, що позивачу було встановлено розмір суддівської винагороди у період з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року, тобто, в період дії обмежень, передбачених частиною 9 статті 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», розміром однієї мінімальної заробітної плати, що не суперечить наведеним вище положенням чинного на той час законодавства, а отже пункт 1 наказу голови Кіровоградського окружного адміністративного суду №45-к від 30.03.2015 року «Щодо встановлення посадового окладу судді Флоренку О.Ю.» не суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до частини 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (положення якого вступили в силу 28.03.2015 року) суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 29.12.2014 р. № 80-VIII, мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлена на рівні 1 218 гривень, у зв'язку з чим, позивачу обґрунтовано було нараховано суддівську винагороду у вигляді 10 мінімальних заробітних плат на суму 12 180 грн.
Враховуючи вимоги частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач не мав права на отримання доплат до посадового окладу, починаючи з 28 березня 2015 року, відповідно і пункт 2 наказу голови Кіровоградського окружного адміністративного суду №45-к від 30.03.2015 року «Щодо встановлення посадового окладу судді Флоренку О.Ю.» не суперечить вимогам законодавства.
За викладених обставин, суд не знаходить підстав для скасування наказу голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року №45-к «Щодо встановлення посадового окладу судді Флоренку О.Ю.», стягнення з Кіровоградського окружного адміністративного суду заборгованості у розмірі 1 838,79 грн., яка утворилася внаслідок виплати йому у період з 28.03.2015 року по 31.03.2015 року суддівського винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати замість 10 мінімальних заробітних плат (з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу) та стягнення з Кіровоградського окружного адміністративного суду заборгованості у розмірі 14 616 грн., яка утворилася внаслідок виплати позивачу у період з 01.04.2015 року по 28.07.2015 року суддівського винагороди без включення до її складу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд встановив та зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Порядок та підставі відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин врегульований статтею 237-1 Кодексу законів про працю України.
За змістом указаної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього зусиль для організації свого життя.
Верховний Суд України у пункті 13 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснив, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, суд при вирішенні зазначеного питання повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обгрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що він втратив спокій і надію на відновлення попереднього фінансового стану, постійно перебуває у стані нервового та емоційного напруження. Позивач також зазначає, що харчується найдешевшими продуктами, що підриває його здоров'я. Його існування у майже жебрацькому стані негативно впливає на відносини всередині його сім'ї у зв'язку з тим, що він не може забезпечити членам своєї сім'ї достатній життєвий рівень та літній відпочинок на морі. ОСОБА_3 також зазначає, що не може придбати нові речі і його зовнішній вигляд викликає осуд зі сторони оточуючих. Через недоотримання суддівського винагороди позивач змушений пересуватися по місту громадським транспортом і від цього став частіше хворіти на вірусні хвороби. Позивач також не може дозволити собі культурний відпочинок у вигляді відвідування концертів, вистав, інших масових заходів. ОСОБА_3 не може придбати художню та професійну літературу, аудіо- та відеозаписи. Позивач позбавлений спілкування з друзями у закладах громадського харчування, що спричиняє пригнічений психічний стан та не дозволяє в повній мірі насолоджуватися життям.
З зазначеного вбачається, що позивач пов'язує свої моральні страждання саме з виплатою суддівської винагороди в обмеженому розмірі.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів які підтверджували б обставини на які він посилається в обґрунтування зазначеної вимоги та заявленого розміру моральної шкоди на суму 5 000 грн.
Позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди. Зокрема, не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння моральних страждань, причинний зв'язок заподіяної шкоди з моральними стражданнями, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.
Отже, суд не встановив, а позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4