30 листопада 2015 рокум. Ужгород№ 807/1489/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Cтенавській А.М.,
за участю сторін:
позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів -представник ОСОБА_1С,
відповідача: Комунальне підприємство житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство № 3 - представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство № 3 про стягнення санкцій, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 30 листопада 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 грудня 2015 року.
16 квітня 2014 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 про стягнення санкцій (а.с.2-4).
17 квітня 2014 року, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по даній адміністративній справі (а.с.1).
30 травня 2014 року, Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено повністю (а.с.68-73).
16 вересня 2014 року, Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі № 807/1489/14 - без змін (а.с.105-108).
08 вересня 2015 року, Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду (а.с.140-144).
Позовні вимоги мотивовані наступним.
У відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ та організацій встановлюються норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюють від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства щороку подають до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці.
Відповідачем подано до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2013 рік, з якого випливає, що відповідач вимогу закону не виконав, оскільки згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить 1 особа, а згідно рядка 02 звіту на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість інвалідів 0 осіб. Враховуючи вищенаведене відповідачу відповідно до вимог ст.20 вищезазначеного закону, нараховані адміністративного-господарські санкції в розмірі 11 922,22 грн. Дану вимогу відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком в якому відбулося порушення, розрахувати та сплатити. Однак, відповідачем в строк до 15 квітня 2014 року адміністративно-господарські санкції не сплачено. У зв'язку з порушенням строків сплати вищезазначених санкцій відповідачу на день подачі позовної заяви нараховану пеню в розмірі 3,58 грн. А отже, у зв'язку з вищенаведеним позивач змушений був звернутися до суду з позов про стягнення в примусовому порядку із відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11 925,80 грн. (а томі числі 3,58 грн. - пені).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та пояснив суду, що в даному випадку не може йти мова про застосування до КП ЖРЕП №3 адміністративно-господарського штрафу у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення у сфері господарювання так як відсутня вина КП ЖРЕП №3 у скоєнні правопорушення, оскільки в ситуації, коли йде мова про звільнення власних робітників та скорочення чисельності штату, виконати прийняті на себе обов'язки із забезпечення квоти робочих місць, для підприємства є неможливим. Також, звертає увагу суду, що позивачем не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування і відмови з боку КП ЖРЕП №3 в такому працевлаштуванні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
23 січня 2014 року відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с.5).
Відповідно до вищезазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу працівників КП ЖРЕП № 3 фактично за рік - 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність в графі рядка з кодом 02 проставлено прочерк (а.с.5).
В той самий час, відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", кількість інвалідів, які повинні працювати на даному підприємстві згідно рядка 03 становить 1 особа.
У зв'язку з вищенаведеним позивачем здійснено нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій сума яких: 11 922,22 грн., про що здійснено розрахунок, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.6).
На день подачі позовної заяви до суду, позивачем здійснено розрахунок пені при обліковій ставці Національного Банку України 9,50% за один день прострочки боргу, що становить 3,58 грн., копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.7).
Згідно Рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 23 жовтня 2012 року за № 261 "Про затвердження наслідків конкурсу з визначення виконавців послуг з управління будинками", керуючись ст.40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", положенням "Про конкурсну комісію з визначення виконавців послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків; послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд у житловому фонді м. Мукачево", виконком вирішив: 1) затвердити протокол засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та визначено переможців конкурсу: а) по першому комплексу житлового фонду: товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.В.Сервіс"; б) по другому комплексу житлового фонду: товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.В.Сервіс"; в) по третьому комплексу житлового фонду: товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.В.Сервіс"; 2) переможцю конкурсу Товариству з обмеженою відповідальністю "І.Т.В.Сервіс" взяти на баланс житлові будинки, зазначені в конкурсній документації, згідно актів прийому-передачі для управління, надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, проведення ремонту; 3) Управлінню міського господарства провести відповідні дії, пов'язані з наслідками конкурсу в порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с.29).
У відповідності до Наказу Управління міського господарства Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області за № 63 від 23 жовтня 2012 року та на виконання Рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23 жовтня 2012 року за № 261 "Про затвердження наслідків конкурсу з визначенням виконавців послуг з управління будинками" та у зв'язку із припиненням надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків; послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд у житловому фонді м. Мукачево ММКП "ЖРЕП № 3" та ММКП "ЖРЕП № 5" наказано начальникам відповідних ЖРЕП повідомити працівників підприємств про зміну в організації виробництва та подальше звільнення із займаних посад (а.с.30).
Відповідачем винесено Наказ за № 0-101 від 29 листопада 2012 року "Про звільнення правників у зв'язку з реорганізацією виробництва КП ЖРЕП № 3", а саме: у зв'язку із змінами організації виробництва наказано звільнити, в порядку ст.38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у зв'язку з переходом на іншу роботу з 30.11.2012 року та виплатити компенсацію за невикористану відпустку наступним працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу (а.с.31).
29 листопада 2012 року начальником КП ЖРЕП № 3 винесено Наказ за № 0-102 "Про звільнення працівників у зв'язку з реорганізацією виробництва КП ЖРЕП № 3", а саме: у зв'язку із змінами організації виробництва та скорочення чисельності працівників звільнити, в порядку п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, з 05.12.2012 року працівників: ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 та наказано бухгалтерії виплатити вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку кожному працівнику та компенсацію за невикористану відпустку, копія відповідного наказу наявна в матеріалах справи (а.с.32).
24 вересня 2013 року Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області винесено Рішення за № 181 "Про передачу гуртожитків в управління", відповідно до якого: у зв'язку із реорганізацією комунальних підприємств ЖРЕП № 1, 3, 5, неможливістю ведення ними господарської діяльності, з метою покращення обслуговування мешканців гуртожитків, відповідно до умов договору "Про надання послуг з управління будинком, спорудою, житлового комплексу, групою будинків: утримання житлових будинків і прибуткових територій" від 03 січня 2012 року, виконком вирішив:
- ММКП ЖРЕП № 3 передати з балансу, а ТОВ "І.Т.В. Сервіс Плюс" прийняти в управління гуртожитки по вул. М.Токаря, 71В, вул. Верді, 5 та вул. І.Франка, 146;
- створити комісію з прийому-передачі гуртожитків по вул. М.Токаря, 71В, вул. Верді, 5 та вул. І.Франка, 146;
- ММКП ЖРЕП № 3 та ТОВ "І.Т.В. Сервіс Плюс" прийом-передачі гуртожитків оформити відповідним актом;
- договір "Про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом, групою будинків: утримання житлових будинків і прибудинкових територій" доповнити додатком 2 (а.с.33).
31 жовтня 2013 року КП ЖРЕП № 3 винесено Наказ за № 0-22 "Про звільнення працівників у зв'язку з реорганізацією виробництва та передачею гуртожитків в управління", відповідно до якого: у зв'язку із змінами організації виробництва, скорочення чисельності працівників та передачею гуртожитків в управління звільнити в порядку п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, з 31 жовтня 2013 року наступних працівників: ОСОБА_41, ОСОБА_39, ОСОБА_42, ОСОБА_43 та наказано бухгалтерії виплатити вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку кожному працівнику та компенсацію за невикористану відпустку (а.с.34).
Відповідачем подано до Мукачівського міського центру зайнятості населення Звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 05 грудня 2012 року, відповідно до вищенаведеної звітності станом на грудень 2012 року КП ЖРЕП № 3 фактично вивільнило наступних працівників: ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_36, ОСОБА_33, ОСОБА_35, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_31 та ОСОБА_37 (а.с.35).
Судом встановлено, що відповідачем декілька разів подано звітність до Мукачівського міського центру зайнятості населення , 05 грудня 2012 року начальником КП ЖРЕП № 3 направлено Мукачівському міському центру зайнятості листа за № 288, у відповідності до якого у зв'язку з виробничою необхідністю в додаток до звіту про фактичне вивільнення працівників станом на 05.12.2012 року по КП ЖРЕП № 3 звільнення нищевказаних працівників переноситься на невизначений термін, зокрема щодо: ОСОБА_44, ОСОБА_41, ОСОБА_45, ОСОБА_43, ОСОБА_42, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53Ю.(а.с.36).
28 лютого 2013 року відповідачем подано до Мукачівського міського центру зайнятості населення, Звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 28.02.2013 року, відповідно до якого фактично вивільнено ОСОБА_45 (а.с.37).
29 червня 2013 року КП ЖРЕП № 3 в чергове подано до Мукачівського міського центру зайнятості населення, Звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 29.06.2013 року, згідно якого фактично вивільнено ОСОБА_49 (а.с.38).
22 жовтня 2013 року відповідачем подано до Мукачівського міського центру зайнятості населення Звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 22.10.2013 року, відповідно до якого фактично вивільнено ОСОБА_54 (а.с.39).
31 жовтня 2013 року КП ЖРЕП № 3 подано до Мукачівського міського центру зайнятості населення Звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 31.10.2013 року, відповідно до якого фактично вивільнено ОСОБА_41, ОСОБА_43 та ОСОБА_42 (а.с.40).
У відповідності до довідки КП ЖРЕП № 3 від 14.05.2014 року за № 27/12.6, згідно звіту за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників становила 52 чоловіки. Фактична кількість інвалідів - 3 чоловіки. Керуючись Наказом Управління міського господарства м. Мукачево за № 63 від 23.10.2012 року на підприємстві відбулася зміна в організації виробництва, що привела до подальшого звільнення працівників із займаних посад. Середньооблікова чисельність штатних працівників у січні 2013 року становила 11 чоловік, з березня 2013 року - 9 чоловік, а листопаді 2013 року - 4 особи. Станом на 01.05.2014 року на підприємстві працює 3 чоловіки (а.с.41).
Як вбачається зі матеріалів адміністративної справи, Територіальною Державною інспекцією з питань праці у Закарпатській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування комунального підприємства "Житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3" за результатами якої складено акт (а.с.48-50).
Згідно вищезазначеного акту, встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість інвалідів (осіб) складала 9 осіб, а відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норматив кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, повинна складати не менше однієї особи. Таким чином, начальник підприємства ОСОБА_55 не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві протягом 2013 року.
Відповідно до частин другої, третьої статті 19 цього Закону роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18 Закону).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.
Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, громадяни: ОСОБА_56 користується правом на соціальну пенсію, як інвалід другої групи з дитинства, що підтверджується посвідченням № 10/104578, має відповідну Довідку № 004430 МСЕК, згідно висновків останньої протипоказана важка фізична робота (а.с.56,57); Згідно посвідчення серії АД за № 299876, ОСОБА_57 призначено пенсію по інвалідності 2 групи та згідно витягу з акту огляду МСЕК до довідки форми 157-1/0, серії 7-66-В1 № 0379782, інвалід другої групи, причина інвалідності - загальні захворювання (а.с.58); У відповідності до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, - ОСОБА_58 призначено пенсію по інвалідності другої групи у зв'язку із загальними захворюваннями, що в свою чергу підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА, за № 533115, відповідно до висновків останньої даній особі протипоказані роботи з фізичним навантаженням (а.с.59,60).
У відповідності до доказів наявних в матеріалах справи, а саме наказу № 0-101 від 29.11.2012 року, громадяни ОСОБА_56 та ОСОБА_58 були вивільнені у зв'язку з реорганізацією першочергово (а.с.65).
Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України слід зазначити, що суд касаційної інстанції у своїй ухвалі від 08.09.2015 року не погодився з рішеннями першої та апеляційної інстанції та вважає їх передчасними, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену у подібних категоріях спору, зокрема постанови від 11 червня 2013 року (справа № 21-63а13), від 19 листопада 2013 року (справа № 21-397а13) та від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а саме щодо:
1) висновків судів попередніх інстанцій, що відповідач не виконав передбачений чинним законодавством обов'язок створення робочих місць для інвалідів, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені прийшовши до висновків, що дані дії є правомірними, оскільки відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця.
Зокрема, у своїй позиції ВАС України пояснив, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту подання відповідачем звітів за формою 3-ПН щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, створення, визначення робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом січня-грудня 2013 року.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно вимог статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Також, пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Водночас, у частині 3 цієї статті зазначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації, працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Форма звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за N 117/13384.
Разом з тим, пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» (у відповідній редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідні форми звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 № 316 (який був чинним в період спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 за № 988/23520.
Цим наказом затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та порядок подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Судом встановлено, що Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було направлено до Мукачівського міського центру зайнятості лист від 29.09.2015 року № 01-08/1098, у якому відділення Фонду просить повідомити, чи подавались Комунальним підприємством житлово-ремонтним експлуатаційним підприємством № 3, щомісячно протягом 2013 року звітність за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та " Інформація про попит на робочу силу" із зазначенням інформації про наявність вільних робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Крім того повідомити чи направлялись центром зайнятості особи з обмеженими фізичними можливостями для подальшого працевлаштування на Комунальному підприємстві житлово-ремонтному експлуатаційному підприємстві № 3 та чи не було випадків відмови роботодавця у працевлаштуванні вищезазначених осіб.
У відповідь Мукачівський міський центр зайнятості листом від 06.10.2015 року Вих. № 3096 повідомив, що Комунальне підприємство житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство № 3 звітність за формою 3-ПН до Мукачівського міського центру зайнятості не подавало.
Оскільки суму заборгованості відповідач не сплатив, позивач правомірно звернувся до суду і до позовної заяви додав розрахунок пені за прострочення сплати заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, згідно з яким сума нарахованої пені складає 3,58 грн., таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням пені складає 11 925 ,80 грн.
Абзацом 1 пункту 12 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів передбачено, що для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.
Таким чином, позивач є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і має право проводити претензійно-позовну роботу у судах різних інстанцій.
Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
На підставі комплексного аналізу вищезазначених правових норм та положень підзаконних нормативно-правових актів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості звітів форми 3-ПН.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, к посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач обчислену суму адміністративно-господарських санкцій у терміни визначені законодавством не сплатив, у зв'язку з чим, вимоги позовної заяви є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №3 про стягнення 11 922,22 грн. адміністративно-господарських санкцій та 3,58 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №3 (код ЄДРПОУ 03344770, вул. Горького, 9, м. Мукачево) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 11 925,80 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень, 80 коп).
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяОСОБА_59