м. Вінниця
02 грудня 2015 р. Справа № 802/3930/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича
представника позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося спільне українсько-іспанське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка СУІП ТОВ "Сперко Україна" з питань дотримання вимог валютного законодавства при проведенні розрахунків за договором №05/02/15-КС/Б від 18.02.2015р. за період з 18.02.2015р. по 31.08.2015р.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.09.2015р., яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.
Позивач вважає висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що належить скасувати.
По-перше, позивач вважає, що постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”, на які посилається в акті перевірки відповідач, не відповідає Конституції України та Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в частині зміни строків розрахунків у сфері ЗЕД.
По-друге, на переконання СУІП ТОВ “Сперко Україна”, пеня за період з 16.06.2015р. по 26.06.2015р. та з 21.08.2015р. по 31.08.2015р. на загальну суму 60171 грн. 87 коп. нарахована безпідставно, оскільки термін дії зазначеної вище постанови Правління Національного банку України закінчився 03.06.2015р.
По-третє, позивач вважає, що в даному випадку діє презумпція правомірності рішень платника, оскільки є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.
Представники відповідача проти адміністративного позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що висновки, які містяться у акті перевірки, є обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав.
Заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
На підставі направлення від 09.09.2015р. № 1817/22, наказу Вінницької ОДПІ від 09.09.2015р. №2509, а також на підставі повідомлення уповноваженого банку ПАТ «Мегабанк» щодо порушення законодавчо встановлених строків при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними операціями головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_2 проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання СУІП ТОВ “Сперко Україна” вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за договором №05/02/15-КС/Б від 18.02.2015р. за період з 18.02.2015р. по 31.08.2015 р.
За результатами такої перевірки складено акт від 17.09.2015р. №2507/2203/20112362, який позивач отримав 16.11.2015р.
Відповідно до висновків вказаного акта під час перевірки виявлені порушення СУІП ТОВ “Сперко Україна”, зокрема, ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994р., п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”, а саме частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по договору №05/02/15-КС/Б від 18.02.2015р., укладеному із нерезидентом - ОДО «Фармин» Республіка Білорусь.
На підставі висновків перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015р. №0004452203 про застосування 60171 грн. 87 коп. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.
СУІП ТОВ “Сперко Україна” не погодилося із зазначеними висновками акта перевірки та подало ГУ ДФС у Вінницькій області скаргу за вих. №1127/101-06 від 05.10.2015р.
За результатами розгляду поданої скарги Вінницька ОДПІ надіслала рішення від 15.10.2015р. №1288/10/02-32-10-04 про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.09.2015р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
СУІП ТОВ “Сперко Україна” не погодилося з рішенням від 15.10.2015р. №1288/10/02-32-10-04 та подало скаргу за вих. №1185/101-06 від 20.10.2015р. до ДФС України.
У відповідь на скаргу СУІП ТОВ “Сперко Україна” за вих. №1185/101-06 від 20.10.2015р. ДФС України надіслало рішення від 05.11.2015р. за вих. №23556/6/99-99-10-01-04-25 про залишення скарги без розгляду.
Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини, що є предметом розгляду даної справи врегульовано Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) та постановою Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”.
Згідно зі ст. 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
При цьому статтею 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.
Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 Національний банком України зменшено визначений статтею 1 Закону строк та встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
В ході судового розгляду судом встановлено, що 18.02.2015р. СУІП ТОВ “Сперко Україна” (постачальник) уклав з ОДО “Фармин” (покупець) (Республіка Білорусь) договір №05/02/15-КС/Б. Предметом договору є здійснення передачі постачальником у власність покупця лікарських засобів згідно заявки покупця, на виконання умов якого СУІП ТОВ “Сперко Україна” здійснено відвантаження товару 17.03.2015р. на суму 48330,13 доларів, 22.05.2015р. на суму 64919,81 доларів, згідно з МД від 17.03.2015р. № 401090002/2015/004977, від 22.05.2015р. №401090002/2015/010306.
Порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за вказаними контрактами стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, підставу нарахування пені відповідач пов'язував з датою оформлення документів для здійснення операцій експорту.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР дійсно є момент фактичного перетину товаром митного кордону.
Поряд із цим, в даному випадку мали місце операції з експорту товару, а відтак підлягають застосуванню норми ст. 1 Закону №185/94-ВР щодо строків зарахування виручки резидента в іноземній валюті (з урахуванням спеціальних строків, визначених Постановою Правління Національного банку України), яка безпосередньо пов'язана з датою митного оформлення (виписки вивізної вантажної декларації) продукції, що експортується.
На переконання суду, ст. 1 Закону №185/94-ВР чітко визначено граничний строк зарахування виручки на валютних рахунках резидента при здійсненні експортної операції та момент, з якого слід рахувати 90 календарних днів, - з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Зазначене спростовує твердження позивача про презумпцію правомірності рішень платника податків та відсутність порушень термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відтак, суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем порушено ст. 1 Закону №185/94-ВР.
Відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відносно тверджень позивача, щодо того, що пеня за період з 16.06.2015р. по 26.06.2015р. та з 21.08.2015р. по 31.08.2015р. на загальну суму 60171 грн. 87 коп. нарахована безпідставно, оскільки постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 діяла до 03.06.2015р. включно, суд зазначає наступне.
З пояснень представника відповідача слідує, що незалежно від зазначення термінів нарахування пені у акті перевірки слід виходити з того, що в даному випадку діяла постанови Правління Національного банку України, якою встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Отже, хоча пеня була нарахована в період з 16.06.2015р. по 26.06.2015р. та з 21.08.2015р. по 31.08.2015р., відвантаження товару було здійснено 17.03.2015р. та 22.05.2015р., тобто в період дії постанови правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160, якою було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Крім того, ст. 1 Закону №185/94-ВР чітко визначено граничний строк зарахування виручки на валютних рахунках резидента при здійсненні експортної операції та момент, з якого слід рахувати 90 календарних днів, - з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується (митні декларації були оформлені відповідно 17.03.2015р. №401090002/2015/004977 та 22.05.2015р. №401090002/2015/010306.
Відтак, нарахування позивачу пені за вказаний період здійснено правомірно.
Відносно твердження позивача щодо невідповідності постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” положенням Конституції України та Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, то суд зауважує, що законодавство України передбачає чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними.
Таким чином, закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
На час розгляду адміністративної справи відсутнє рішення Конституційного Суду України про визнання зазначених постанов або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції.
Щодо невідповідності постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині визначення строків розрахунків у сфері ЗЕД, то суд звертає увагу на те, що Законом України №5480-VI від 06.11.2012 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок” внесено зміни до Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, відповідно до яких Нацбанку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону України №185.
Також відповідно до п. 1, 5 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Тобто, на рівні Закону Нацбанку України надано право запроваджувати інші строки розрахунків, ніж 180 календарних днів.
Відтак, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про невідповідність постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” положенням Конституції України та Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази в обґрунтування позовних вимог та заперечень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного повідомлення-рішення №0004452203 від 28.09.2015р., яким позивачу нарахована пеня в розмірі 60171 грн. 87 коп., а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України підстав для стягнення судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович