Апеляційний суд міста Києва
7 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100000000131 щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Грищенці Канівського району Черкаської області,
українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого,
працюючого провідним інженером
у ПрАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.2015 року ОСОБА_10 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України
Справа № 11-кп/796/1920/2015
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1
ОСОБА_10 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 2 895 523 гривні у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 750 000 гривень - моральної шкоди.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_10 і правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати і ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, і на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_10 покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Зокрема, за твердженням прокурора, суд не врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого злочину та його наслідки, а також те, що ОСОБА_10 вчинив його, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 зазначає про законність, обґрунтованість і вмотивованість вироку суду першої інстанції, в тому числі в частині призначеного ОСОБА_10 покарання. Звертає увагу на те, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене ч.2 ст.286 КК України, є альтернативним, і прокурор у судових дебатах в суді першої інстанції не висловив свою думку з цього приводу. З огляду на виключно позитивні дані про особу ОСОБА_10 , який вину у вчиненні злочину визнав повністю та активно сприяв його розкриттю, щиро розкаявся, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду в розмірі 198 958, 23 гривень і виявляє бажання надалі допомагати потерпілому, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; доводи представника потерпілого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_10 і захисника ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_10 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, за наступних обставин.
31 січня 2015 року близько 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем “Audi А6” д/н НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Грінченка зі сторони вул. Саперно-Слобідської в напрямку вул. Кіровоградської в м. Києві, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 “б”, 12.1, 12.3, 19.1 Правил дорожнього руху України.
Порушення ОСОБА_10 вказаних вимог виразилося у тому, що він, рухаючись у темну пору доби без ввімкнення фар ближнього світла, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху і при виникненні перешкоди, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем “Volkswagen Touareg” д/н НОМЕР_2 , водій якого перед будинком № 18 у лівій смузі проїзної частини вул. Грінченка здійснив аварійну зупинку у зв'язку з розгерметизацією шини, увімкнув аварійну сигналізацію та встановив знак аварійної зупинки.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля “Volkswagen Touareg” ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої травми правої гомілки - травматичної ампутації великогомілкової та малогомілкової кісток на рівні верхньої третини, м'яких тканин з наявністю рвано-забійної рани по переднє-внутрішній поверхні, що розповсюджується по внутрішній поверхні стегна до середньої третини; відкритої травми лівої гомілки - травматичної ампутації великогомілкової та малогомілкової кісток на рівні верхньої третини, м'яких тканин з наявністю рвано-забійної рани по переднє-внутрішній поверхні, що розповсюджується по внутрішній поверхні стегна з розчавленням м'яких тканин, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 515/Е від 11.03.2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, - є вірною.
Істотних порушень кримінального процесуального закону колегія суддів не вбачає.
При призначенні ОСОБА_10 покарання суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є не судимим, працює, його сімейний стан, рід занять та позитивні характеристики, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Тому вирок суду щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_10 основного покарання у виді позбавлення волі, а також висновки про можливість виправлення без відбування покарання на підставі ст.75 КК України колегія суддів вважає правильними.
Разом з тим, доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано не призначив ОСОБА_10 додаткове покарання, заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримав не повною мірою.
Слід зазначити, що вчинений ОСОБА_10 злочин є тяжким і посягає як на суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху, так і на здоров'я людини.
Поза увагою суду залишилися його обставини та наслідки, адже своїми умисними діями обвинувачений, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив низку вимог Правил дорожнього руху України, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем “Volkswagen Touareg” та наїзд на ОСОБА_12 , який стояв біля задньої частини свого автомобіля, спричинивши непоправну шкоду здоров'ю потерпілого у виді ампутації нижніх кінцівок.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про можливість не призначати ОСОБА_10 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не ґрунтуються на законі, і колегія суддів вважає таке покарання явно несправедливим внаслідок м'якості.
Відповідно до вимог ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Тому в даному випадку згідно з ст.ст.414, 420 КПК України невідповідність призначеного ОСОБА_10 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а саме, призначення обвинуваченому додаткового покарання, і задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині.
Підстав для скасування вироку і ухвалення нового вироку з визнанням ОСОБА_10 винуватим у пред'явленому обвинуваченні з огляду на вимогу прокурора засудити обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки зміст апеляційної скарги свідчить про згоду прокурора з вироком у цій частині. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Крім того, відповідно до положень ст.374 КПК України, якою встановлено вимоги до вироку, у ньому зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування мали місце витрати, пов'язані із залученням експертів у зв'язку з проведенням автотехнічних експертиз в сумах 1 536 гривень і 921 гривня 60 копійок, та автотоварознавчої експертизи - 1 152 гривні (т.2 а.с.28, 53, 82).
Оскільки рішення про відшкодування процесуальних витрат судом першої інстанції прийнято не було, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути 3 609 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року щодо ОСОБА_10 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 /три/ роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В порядку, визначеному ст.404 КПК України, стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у сумі 3 609 /три тисячі шістсот дев'ять/ гривень 60 /шістдесят/ копійок.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3