І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
04 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Музичко С.Г., Стрижеуса А.М.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У грудні 2014 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона надала у позику відповідачу 15 000 дол. США на строк до пред'явлення нею вимоги про повернення боргу. Однак не дивлячись на заявлену нею вимогу, відповідач повернув їй лише частину боргу, а решту коштів не повертає не зважаючи на її неодноразові звернення до нього. Остаточно просила стягнути з відповідача на її користь решту боргу у розмірі 8 000 дол. США з урахуванням вже повернутої суми, 3 % річних та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу 8000 дол. США, що еквівалентно 175 542,32 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 645,61 доларів США, що еквівалентно 14 166,46 грн.; 38,70 грн. і 45,84 грн. витрат на телеграми та 1897,08 грн. судового збору.
Не погоджуючись із таким рішенням суду ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність отримання його довірителем грошей у борг та повернення їй частини боргу; безпідставне не урахування судом тієї обставини, що розписка написана самою позивачкою та не відповідає вимогам законодавства; відсутність доказів передачі коштів відповідачу. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.
Позивачка просила апеляційну скаргу відхилити та урахувати, що відповідач вже протягом трьох років не повертає їй борг, розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що вважав доведеним укладання між сторонами договору позики та неповернення відповідачем коштів отриманих ним у борг від позивача.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду і вважає їх правильними.
Відповідно до вимог ч. I ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Судом встановлено, що 20.09.2012 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 15 000 дол. США, які зобов'язувався повернути на її вимогу.
На підтвердження такому, позивач надала суду розписку (а.с. 6).
Виходячи з положень ст. ст. 207, 1046, 1047 ЦК України наведена обставина свідчить про вчинення сторонами правочину, - укладення договору позики.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6060/6061/15-32 від 17.07.2015 року підпис у вказаній розписці про отримання відповідачем 15 000 дол. від позивачки належить йому, що спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності боргових зобов'язань відповідача перед позивачкою.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Під час розгляду справи, позивачка зменшила розмір позовних вимог з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем до 8 000 дол.США.
Оскільки відповідач на вимогу позивачки решту боргу не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню і правильно стягнув з відповідача на користь позивача залишок боргу у розмірі 8 000 дол. США з урахуванням 3 % річних, що передбачено ст. 625 ЦК.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що кошти від позивача відповідачем не отримувалися, оскільки це спростовується розпискою, оригінал якої досліджувався під час проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Підпис боржника на розписці підтверджується вищевказаним висновком судової експертизи, а посилання на те, що сам текст розписки написаний не відповідачем не спростовують факту укладення договору позики.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 752/59/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13733/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.