Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Юзькова О.Л.
№22-ц/796/16134/2015 Доповідач - Борисова О.В.
справа №761/26240/15-ц
м. Київ
03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа: виконуючий обов'язки начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним наказ (розпорядження) в/о начальника вагонної дільниці ОСОБА_3 № 1151/ос від 03 серпня 2015 року про припинення трудового договору (контракту) з 15 липня 2009 року з ОСОБА_1 за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі в Київському резерві провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех2) на посаді провідника пасажирського вагону та стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3200 грн.
06 листопада 2015 року в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання по суті судом касаційної інстанції справи за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», треті особи: начальник вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_4, Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.
Свої вимоги мотивував тим, що в даних справах сторонами виступають ті ж самі особи, а предметом позову по суті є ті ж самі вимоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у задоволенні клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення клопотання. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.
Вказує на те, що причиною, яка слугувала необхідністю подання клопотання є той факт, що в разі розгляду справи №761/26240/15-ц без позитивного судового рішення по справі №761/38478/14-ц наслідком буде відмова у позові, що свідчить про вирішення питання, які стосуються підстав, заявлених у справі вимог, та умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.
Третя особа виконуючий обов'язки начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, поясненняосіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження, суд виходив з недоведеності підстав для застосування положень ст.201 ЦПК України.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
З матеріалів справи убачається і сторонами по справі не заперечується, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 вересня 2015 року постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», треті особи: начальник вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_4, Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі (а.с.29-30).
Звертаючись 02 вересня 2015 року до суду з позовом до відповідача позивач просив в тому числі, визнати незаконним наказ (розпорядження) виконуючого обов'язки начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_3 № 1151/ос від 03 серпня 2015 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 з 15 липня 2009 року за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення позивача з роботи згідно з наказом від 15 липня 2015 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що у разі розгляду справи, що перебуває в провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ без позитивного судового рішення наслідком буде відмова в позові колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вищезазначені судові рішення набрали законної сили та відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Крім того, перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа « Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Особлива сумлінність є необхідною при розгляді трудових спорів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руотоло проти Італії»).
Відповідно до п. 4 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Розгляд справ у порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства підтверджується довідкою відповідного суду про знаходження справи у його провадженні та зупинення провадження у цивільній справі зумовлено неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справ у вищезазначених видах судочинства.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи, оскільки розгляд судом касаційної інстанції справи за позовом ОСОБА_1 до ДТГО «Південно-Західна залізниця», треті особи: начальник вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_4, Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі не впливає на можливість розгляду даної справи.
Крім того, зупинення провадження у справі призведе до порушення принципу ефективності судового процесу направленому на недопущення затягування розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року в справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді