01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100010000060, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ручки Полтавської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору.
Постановляючи ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, органом досудового розслідування належним чином не встановлено і в обвинувальному акті не зазначено час вчинення кримінального правопорушення, що є обов'язковим, оскільки з формулювання обвинувачення можна прийти до висновку, що час вчинення кримінального правопорушення - 2008 рік, однак не зрозуміло, яким чином тоді обвинувачений міг вчинити службове підроблення податкових декларацій за лютий 2009 року, тобто період який ще не настав. Крім того, в обвинувальному акті не вказано, коли ОСОБА_7 подав податкові декларації до Державної податкової інспекції, що є обов'язковим для встановлення часу вчинення кримінального правопорушення, оскільки, як вважає суд першої інстанції, сам факт внесення в податкові декларації неправдивих даних, без пред'явлення їх до Державної податкової інспекції, ставить під сумнів наявність службового підроблення.
Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування як вид запобіжного заходу зазначено тримання під вартою, який обраний 02 листопада 2010 року строком на 6 років, а в подальшому зазначено про підписку про невиїзд, хоча діючим процесуальним законодавством не передбачено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 6 років, і відсутній такий захід забезпечення кримінального провадження як підписка про невиїзд.
В обвинувальному акті є також посилання на те, що згідно висновку спеціаліста № 663 від 29 травня 2009 року податкові декларації з ПДВ за вказані звітні періоди підписані ОСОБА_7 , однак зазначений документ не відображений в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор прокуратури Голосіївського району міста Києва ОСОБА_6 подав на зазначену ухвалу апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а реєстр матеріалів досудового розслідування складено з дотриманням вимог ст. 109 КПК України.
Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні розглядав кримінальне провадження по суті, що є порушенням вимог ст. 314 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 про день та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений. Згідно ч. 4 ст. 401 КПК України, оскільки в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, його виклик в судове засідання є не обов'язковим.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків викладені в ст. ст. 109, 291 КПК України.
Із наведених норм кримінального процесуального закону убачається, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Колегія суддів вважає, що повертаючи обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_7 убачається, що він містить в собі всі відомості, передбачені ст. 291 КПК України.
Зокрема, як убачається з обвинувального акту, в ньому у повному обсязі викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація правопорушень з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Посилаючись в ухвалі на незрозумілість при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення точного часу вчинення кримінального правопорушення, та на відсутність вказівки в обвинувальному акті про час подання ОСОБА_7 податкових декларацій до державної податкової адміністрації, суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання.
Замість перевірки дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України при складанні, затвердженні та підписанні обвинувального акту та додатків до нього, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, та до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні і не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, посилання суду першої інстанції, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, на помилковість зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування даних про запобіжний захід обвинуваченому та на відсутність висновку спеціаліста № 663 від 29 травня 2009 року є необгрунтованими, оскільки, в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 прокурору постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 42014100010000060ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року, якою обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокуратурі Голосіївського району міста Києва - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3