Іменем України
24 червня 2014 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Деркач Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2, а також захисника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючу начальником відділу в ТОВ “Деміс Кантс”, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - 17,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, -
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
При обставинах, викладених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів під керуванням самої ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3, а також завдання останньому тілесних ушкоджень, які не відносяться до тілесних ушкоджень середнього або тяжкого ступеня тяжкості.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить відмінити постанову місцевого суду та після проведення додаткової перевірки, призначення судової автотехнічної експертизи, прийняти нову постанову.
Провадження № 33/774/445/14 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_5
Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: ОСОБА_6
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що районний суд безпідставно і взагалі не мотивувавши свої рішення, відмовив в задоволенні її клопотань про проведення судової автотехнічної експертизи та допит свідків, які, за твердженням ОСОБА_1, були безпосередніми очевидцями ДТП.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1, підтвердили викладені в її обґрунтування доводи та просили апеляційну скаргу задовольнити. При цьому, ОСОБА_1 категорично заперечувала свою вину у вчиненні ДТП, наполягала на допиті в судовому засіданні свідків події та задоволенні заявленого нею клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення на період проведення за її особистим зверненням автотехнічного дослідження.
Захисник правопорушника акцентувала увагу суду апеляційної інстанції на необґрунтованості рішення районного суду щодо відмови в задоволенні заявленого ОСОБА_1 клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи і просила апеляційний суд прийняти таке рішення в ході розгляду справи за апеляційною скаргою її підзахисної, оскільки, на її переконання, для правильного вирішення справи необхідні спеціальні знання.
Захисник потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, оскільки вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Також, адвокат зазначила про недоцільність допиту в судовому засіданні свідків, на допиті яких наполягала ОСОБА_1, мотивуючи свою позицію тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що дані свідки були присутні на місці ДТП, до того ж правопорушник під час розгляду справи в районному суді не заявляла клопотання про їх допит. Крім того, ОСОБА_4 заперечувала проти призначення апеляційним судом судової автотехнічної експертизи, оскільки не вбачає для цього підстав та задоволенні заявленого ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи для проведення автотехнічного дослідження, враховуючи, що це призведе до затягування розгляду справи та порушить права потерпілого.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції є безпідставними.
Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.
Даний висновок суду в повному обсязі підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; протоколом огляду місця ДТП, в якому, в тому числі, зафіксовані пошкодження, котрі автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 та мотоцикл під керуванням водія ОСОБА_3 отримали внаслідок ДТП; схемою місця ДТП, в якій зафіксовані напрямок руху транспортних засобів до моменту зіткнення, місце контакту на автомобілі під керуванням водія ОСОБА_1 з мотоциклом під керуванням водія ОСОБА_3, інші фактичні дані, які, крім місця зіткнення транспортних засобів, не викликали заперечень з боку ОСОБА_1 та понятих, в присутності яких схема була складена.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 щодо фактичних обставин ДТП, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, є логічними та послідовними, в повному обсязі узгодженими з даними, які слідують з інших доказів, що знаходяться в матеріалах справи і в своїй сукупності підтверджують його версію.
З дотриманням вимог ст. ст. 252, 279, 280 КУпАП докази, що містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції були перевірені на їх допустимість, належність та достатність, в контексті ст. 251 КУпАП.
Таким чином, даючи оцінку вищевказаним доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, які полягають в тому, що невиконанням водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Разом з тим, проаналізувавши версію водія ОСОБА_1 щодо фактичних обставин ДТП, яка сформульована в наданих нею під час оформлення матеріалів за фактом ДТП письмових поясненнях та апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про її неспроможність.
Так, доводи ОСОБА_1 зводяться до того, що уповноважено особою Державтоінспекції була неправильно складена схема місця ДТП, оскільки відображені в ній дані не відповідають фактичним обставинам справи.
Однак, дії працівників Державтоінспекції ОСОБА_1 не оскаржувалися, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції під час розгляду справи.
Разом з тим, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 конкретно не зазначила, яку саме нову постанову вона просить суд прийняти за наслідками розгляду справи за її апеляційною скаргою, як і не вказала на невідповідності доказів, котрі містяться в матеріалах справи, фактичним обставинам справи, які підлягають додатковій перевірці, з чого слідує висновок про те, що такі вимоги її апеляційної скарги є нічим іншим ніж намагання затягнути розгляд справи.
При цьому, в апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтованого доводу, підтвердженого відповідними доказами, який би давав апеляційному суду об'єктивні підстави ставити під сумнів висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апеляційний суд вважає неможливим прийняття в якості належних та допустимих доказів у справі пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8Є, на допиті яких в судовому засіданні наполягала апелянт ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, котрі б підтверджували те, що вказані особи були присутні на місці події, до того ж ОСОБА_1 з незрозумілих причин не заявлялося аналогічне клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Як встановлено апеляційним переглядом, захисником правопорушника в районному суді заявлялося клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи, яке суд, з наведенням мотивів свого рішення, відхилив, при цьому ні ОСОБА_1, ні її захисником, в судовому засіданні апеляційного суду не було наведено обґрунтованих доводів, які б давали суду апеляційної інстанції об'єктивні підстави ставити під сумнів викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1, обставини вчинення нею адміністративного правопорушення і в свою чергу давали підстави для призначення у справі відповідної експертизи.
Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, є неможливим відкладення розгляду справи на період проведення автотехнічного дослідження за особистою заявою ОСОБА_1, оскільки останньою не було наведено будь-яких переконливих обставин, які б перешкоджали їй звернутися з такою заявою до експертної установи після винесення районним судом постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, з якою апелянт не погодилась або ж після надходження справи про адміністративне правопорушення відносно неї до апеляційного суду, що мало місце 05 червня 2014 року.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_6