Справа 206/5454/15-ц
Провадження 2/206/1457/15
"30" листопада 2015 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
пр секретарі Пучкова О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Служби безпеки України доОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні позивача: Національна академія Служби безпеки України,про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням в Національній академії Служби безпеки України,
Служба безпеки України 11 червня 2015 року звернулася до суду з даним позовом.
27 липня 2015 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська провадження у цивільній справі за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1, про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням в Національній академії Служби безпеки України було закрито.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року апеляційну скаргу Служби безпеки України задоволено. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2015 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до правил прийому на навчання на перший курс факультету підготовки оперативних співробітників Національної академії Служби безпеки України у 2004 році та рішення приймальної комісії від 12 липня 2004 року, на підставі успішно складених випробувань та наказу в.о. ректора Національної академії Служби безпеки України від 12 липня 2004 року № 263-ос на перший курс факультету № 1 Національної академії Служби безпеки України був зарахований ОСОБА_1 та поставлений на продовольче, грошове та речове забезпечення в Національній академії Служби безпеки України з 12.07.2004 року.
29 грудня 2005 року з ОСОБА_1 з одного боку, та Національної академії Служби безпеки України, з іншого боку, відповідно до чинного законодавства України був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) Національної академії Служби безпеки України терміном дії на три роки та сім місяців - до 31 липня 2009 року.
Відповідач згідно з положенням про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001, протягом п'яти років проходив військову службу (навчання) в Національній академії СБУ, перебуваючи на повному державному забезпеченні.
Після закінчення навчання ОСОБА_1 згідно з наказом Ректора Національної академії СБУ від 19.06.2009 року № 345-ос відкомандировано для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області, а також знято з грошового, продовольчого та речового забезпечення та виключено зі списків особового складу Національної академії СБУ з 19.06.2009 року.
19.06.2009 року між Службою безпеки України, з одного боку, і відповідачем з другого боку, було укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеці України. Контракт було укладено на п'ять років з 19.06.2009 року до 19.06.2014 року.
Наказом Голови СБУ від 30.10.2012 року № 1342-ос відповідно до підпункту "б" пункту 61 та підпункту "и" пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ОСОБА_2 про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року № 1262/2007, Відповідач був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України. Згідно наказу начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області від 09.11.2012 року № 241-ОС. Відповідач був виключений із списків особового складу з 08.11.2012 року. Національною академією Служби безпеки України: зроблено розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Національній академії СБУ з дня його зарахування до дня виключення зі списків особового складу Національної академії СБУ. Загальна сума витрат складає 37 048 грн. 91 коп.
Відповідача неодноразово було повідомлено про відшкодування витрат пов'язаних з навчанням та утриманням в Національній академії СБУ у телефонному режимі. У листопаді 2014 року він повідомив, що приїде і відшкодує всі витрати. Але у зазначений термін відповідач до Управління не приїхав, зазначені витрати не відшкодував, і взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки.
З метою досудового врегулювання спору, на адресу батьків ОСОБА_1 24.11.2014 року за № 55/14-4429 був направлений лист з пропозицією вирішити питання відшкодування витрат без звернення до судових органів. Однак, реакція ОСОБА_1 на даний лист відсутня.
11.12.2014 року за відомостями з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області до Управління надійшла інформація, що ОСОБА_1 з 11.06.2013 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Враховуючи зазначене, з метою досудового врегулювання спору, на адресу ОСОБА_1 16.01.2015 року за № 55/30-32 був з рекомендованим повідомленням був направлений лист з пропозицією вирішити питання відшкодування зазначених вище у добровільному порядку. Зазначений лист повернувся до Управління 18.02.2015 року з довідкою Укрпошти та вказано причину повернення, а саме - за закінченням терміну зберігання.
До цього часу витрати відповідачем не відшкодовані, а його поведінка свідчить про небажання у добровільному порядку відшкодувати дані витрати.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 37048,91грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням його в Національній академії Служби безпеки України як курсанта та судові витрати по справі (а.с.2-7).
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові. Пояснила, що в даному випадку виникли цивільно-правові відносини, оскільки є договір у формі контракту. Відповідач повинен відшкодувати витрати державі. Також вимога відповідачу надсилалася на меншу суму, оскільки розрахунок робився, як на курсанта (без урахування двох років військової служби), а оскільки відповідач на час порушення умов контракту вже був офіцером, то повинен відшкодовувати витрати у повному обсязі, з урахуванням всіх років перебування у навчальному закладі. Підставою позову є укладення військовослужбовцем контракту, відповідно до якого зобов'язався завершити навчання, а після навчання зобов'язався відслужити п'ять років, чого зроблено не було. Він був звільнений з військової служби. Національна академія СБУ входить до складу СБУ, тому є єдиною юридичною особою. Також представник позивача надала письмові пояснення на заперечення відповідача (а.с.175-178).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, але з обов'язковою участю його представника ОСОБА_4 Проти позовних вимог заперечував у повному обсязі (а.с.60).
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі та просила застосувати строки позовної давності, надала до суду відповідну заяву, в якій посилається на постанову Верховного Суду України від 04.07.2011р. та постанову Верховного Суду України від 06.11.2013р. щодо застосування строків звернення до суду, визначених ст. 233 Кодексу законів про працю України - один рік (а.с.194-196). Пояснила, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок, а лише надані довідки. Спочатку відповідачу пред'являли суму боргу 27 тисяч, а у суді заявляють 37 тисяч. Ця сума нарахована за п'ять років. Відповідач був офіцером. Позивач не надав доказів, що відповідач був ознайомлений з сумами перед укладенням контракту, яку повинно сплачувати.
Також представник відповідача надала до суду письмові заперечення проти позову, які обґрунтовує тим, що позивач в якості підстави позову вказує дострокове розірвання контракту від 19.06.2009р. про проходження військової служби у Службі безпеки України у зв'язку з систематичним невиконанням його умов. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними. По перше відкрито провадження у справі з порушенням юрисдикції. Спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі СБУ, тобто під час публічної служби, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Всупереч положенням ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачем не доведена в повному розмірі заявлена ним до стягнення сума. Так, в позовній заяві зазначена лише сума, що підлягає стягненню, проте розрахунок цієї суми не наданий. Долучені довідки про витрати на утримання відповідача не можуть вважатись допустимим доказом, оскільки складені з порушенням чинного законодавства і розрахунку як такого також не містять, з чого неможливо зробити висновок про узгодження з вимогами діючого законодавства порядку їх нарахування. Стягнення витрати на оплату природного газу та оплату інших енергоносіїв не передбачено Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, в зв'язку з чим такі витрати не можуть бути стягнені з відповідача. Проте, із зазначеної позивачем суми 8479,37грн на оплату комунальних платежів не вбачаються види комунальних послуг, що були ним взяті для розрахунку, через що неможливо зробити висновок чи виключив він з них газ та інші непередбачені енергоносії. Надана позивачем довідка про витрати на грошове забезпечення містить витрати у вигляді вартості заміни білизни (554 грн 25 коп), що згідно існуючих норм не входить до грошового забезпечення. Як свідчить надана позивачем довідка про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення, відповідач отримав компенсацію за харчування в сумі 3605,67 грн. А з наданої довідки вартості харчування неможливо зробити висновок, чи виключена з неї ця сума, як і термін перебування відповідача у відпустках. Відповідач вступив у ВНЗ, як зазначено в контракті, у віці 17 років, тобто до вступу строкову військову службу не відслужив, таким чином з розрахунку витрат на речове забезпечення має бути виключений період строкової служби, яку відповідач пройшов під час навчання у ВНЗ. Між тим, з наданої позивачем довідки не вбачається дотримання ним цієї норми закону. З наведеної позивачем суми витрат на медичне обслуговування в розмірі 922,8 грн. не вбачається, коли і які саме медичні послуги та за якою ціною фактично отримав відповідач у період навчання. Крім того, у контракті від 19 червня 2009 року зазначено, що відповідач перебував у військовому званні солдат, підтвердження того, що йому присвоєно офіцерське звання - не надано. Також підставою позовних вимог зазначено саме розірвання контракту відповідно п.”И” ч. 6 ст. 26 Закону, тобто ця підстава, а саме систематичне невиконання відповідачем умов контракту, що призвело до його розірвання, потребує доведенню позивачем належними і допустимим доказами. Відповідач не був ознайомлений з наказом. Про існування цього наказу та звільнення саме у зв'язку з порушенням умов контракту відповідач довідався лише з матеріалів справи. Позивач не зазначив, які саме умови, зокрема свої обов'язки, визначені контрактом від 19.06.2009 року порушив відповідач, та в чому полягає системність порушень, які стягнення до нього застосовувались перед розірванням контракту цієї підстави. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.137-145).
Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення, в яких обґрунтовують збільшення розміру витрат на утримання. Згідно з пунктом 5 Порядку № 964 особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відшкодовують витрати за весь період навчання у повному розмірі. Зазначеною вимогою обумовлюється збільшення розміру відшкодування, порівняно із розміром, зазначеним в наказі НА СБУ від 19.06.2009 № 345-ос «Про відкомандирування випускників Національної академії Служби безпеки України» (27800,16 грн.). Розмір відшкодування, зазначений у наказі, розраховувався з урахуванням вимог пунктів 5, 6 Порядку № 964, згідно з якими курсанти відшкодовують витрати на їх утримання: у повному розмірі - за період навчання, що перевищує встановлений законом строк строкової військової служби; у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби. Тому, розмір витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 було здійснено з урахуванням пунктів 2.1.1.2, 2.1.2.2, 2.1.3.2, 2.1.4.2 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом МО України, Мінфіну, МВС України, Мінтрансзв'язку, АДПСУ, УДО, СБУ від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534. Згідно з частиною 6 статті 25 Закону в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби. Таким чином, під час розрахунку розміру витрат на навчання і утримання курсанта ОСОБА_1 в НА СБУ, розмір яких зазначений в наказі від 19.06.2009 № 345-ос, враховувалося, що перші 24 місяці навчання (з липня 2004 року по червень 2006 року) є періодом навчання, який відповідає строку строкової військової служби. Відповідно, за перші 24 місяці навчання до розміру витрат було включено лише: різницю між грошовим забезпеченням, фактично отриманим ОСОБА_1 за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період; різницю вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби; вартість отриманого речового майна, пропорційно фактичному часу його використання; витрати на проведення військово-лікарської комісії (без врахування інших витрат на медичне забезпечення); Витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за перші 24 місяці навчання не нараховувалися. Таким чином, збільшення розміру витрат на утримання відповідача в НА СБУ здійснено на підставі вимог пункту 5 Порядку № 964, оскільки такі витрати були нараховані у повному розмірі.
На підставі викладеного вважають позовні вимоги Служби безпеки України законними і обґрунтованими та підтримують їх у повному обсязі (а.с.183-188).
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 липня 2004 року відповідно до витягу з наказу в.о. ректора Національної академії Служби безпеки України № 263-ос на перший курс факультету № 1 Національної академії Служби безпеки України був зарахований ОСОБА_1 та поставлений на продовольче, грошове та речове забезпечення в Національній академії Служби безпеки України з 12.07.2004 року (а.с.50).
29 грудня 2005 року між Службою безпеки України в особі Т.в.о. ректора Національної академії СБ України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Службі безпеки України строком на п'ять років після закінчення навчання (а.с.15).
Відповідно до умов контракту відповідач зобов'язався проходити військову службу протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контрактом, а Служба безпеки України в свою чергу зобов'язалася відповідно до законодавства, забезпечити належні умови для проходження військової служби у СБ України, надавати належні умови матеріального забезпечення під час проходження військової служби, харчування, медичну допомогу у закладах охорони здоров'я тощо.
19.06.2009 року між Службою безпеки України і відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України. Згідно цього контракту від 19.06.2009р. відповідач почав проходити військову службу в СБУ з контрактом осіб офіцерського складу. Контракт було укладено на п'ять років - з 19.06.2009 року до 19.06.2014 року (а.с.16).
За умовами цього контракту ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби у Службі безпеки України, і добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у СБУ протягом строку дії цього Контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби у СБУ; сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 цього контракту ОСОБА_1 зобов'язався продовжувати після закінчення навчання в Національній академії Служби безпеки України не менше п'яти років військову службу згідно з розподілом та подальшими призначеннями на посадах осіб офіцерського складу у визначеному керівництвом Служби безпеки України органі чи підрозділі. У разі дострокового розірвання цього контракту у зв'язку з небажанням продовжувати службу або порушення дисципліни провести відшкодування фактичних витрат, пов'язаних зі своїм утриманням в Національній академії Служби безпеки України згідно чинного законодавства України.
19 червня 2009 року відповідача було відкомандировано для подальшого проходження служби у розпорядження Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (а.с.51).
Відповідно до наказу голови Служби безпеки України №1342-ОС від 30 жовтня 2012 року відповідача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 ОСОБА_2 про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (а.с.52) .
09 листопада 2012 року наказом начальника Управління СБ України в Дніпропетровській області № 241-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ, з 08 листопада 2012 року (а.с.17).
ОСОБА_1 з метою виконання вимог чинного законодавства України щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням курсантів та осіб офіцерського складу у вищих військових навчальних закладах позивачем неодноразово було направлено повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у Національній академії Служби безпеки України у сумі 27800,16грн., яка визначена у Наказі Ректора НА СБУ від 19.06.2009 року № 345-ос, і яка може бути скорегована з боку НА СБ України. Як вбачається з наявного в матеріалах справи конверта, останнє повідомлення у січня 2015р. ОСОБА_1 не отримав у зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с.39-45).
З листа проректора Національної академії Служби безпеки України на адресу начальника Управління Служби безпеки України в Дніпропетровська від 27 січня 2015 року № 29/15-644 вбачається, що загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 в розмірі 27 800,16 грн. була розрахована відповідно до пункту 6 Порядку, як курсанту, але ОСОБА_1 був офіцером, то відповідно до положення пункту 5 Порядку витрати відшкодовуються у повному розмірі за весь період навчання. Тому відповідно до здійсненого розрахунку загальний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_5, складає 37 048,91 грн., а не 27800,16грн. (а.с.19-20).
З архівного витягу наказу Національної академії Служби безпеки України від 19 червня 2009 року № 345-ос вбачається, що відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 19 червня 2009 року № 818-ос відрекомендовано для подальшого проходження військової служби у розпорядження лейтенанта ОСОБА_1, надано щорічну відпустку (у зв'язку з закінченням вищого навчального закладу) з правом виїзду до місць офіцерам, зокрема ОСОБА_1 Знято з грошового, продовольчого та речового забезпечення, виключено зі списків особового складу Національної академії СБУ з 19.06.2009р. У разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення ВНЗ відшкодовується загальна сума витрат на їх утримання за 5 років в Національній академії СБ України, відповідно лейтенант ОСОБА_1 - 27800,16грн.(а.с.158).
Відповідно до подання до звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_1 оперуповноважений 2 сектору 2 відділу головного відділу контррозвідувального захисту економіки Управління СБ України у Дніпропетровській області, з 17.08.2009р. - капітан, подається до звільнення з військової служби в запас ЗС України за підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ОСОБА_2 про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ. Підстава до подання: рапорт від 20 липня 2012 року начальника, з якого вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 посаді, що займає, не відповідає. Також перелічені всі догани ОСОБА_1 та підстави їх винесення, всі порушення та його ставлення до роботи. Зазначено, що з ОСОБА_1 було проведено бесіду та роз'яснено порядок та особливості звільнення військовослужбовців СБУ згідно п.п. "и" п. 62, з яким він ознайомився (а.с.154).
З висновку прямих начальників вбачається, що з поданням про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 10 жовтня 2012 року, про що свідчить його підпис (а.с.155).
Представником позивача надано довідки щодо витрат на грошове забезпечення, вартості харчування, видатки на виплату компенсації за харчування, витрат на речове забезпечення, вартість медичного забезпечення, витрати на заміну білизни ОСОБА_1 з відповідними розрахунками та акт від 30.10.2006р. встановлення вартості речового майна (а.с.159-174).
Відповідно до п. 78 ОСОБА_2 про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053 (ОСОБА_2), у разі припинення дії (розірвання) контракту та відрахування курсанта (слухача) з вищого військового навчального закладу на підставах, передбачених підпунктами "е" - "и" пункту 80 цього ОСОБА_2, він відшкодовує Службі безпеки України або міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, які уклали відповідні угоди із Службою безпеки України про підготовку фахівців, витрати, пов'язані з його навчанням і утриманням,у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі - Порядок) встановлено, що такі витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Аналіз положень пункту 78 ОСОБА_2 та пункту 2 Порядку в їх взаємозв'язку, дає суду підстави для висновку, що діюче законодавство України надає право вимоги стягнення витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням курсантів Національної академії Служби безпеки України Службі безпеки України, а також міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, які уклали відповідні угоди із Службою безпеки України про підготовку фахівців.
Згідно з вимогами ч. 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 3 Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно з п. 5 Порядку № 964 особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" ч. 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відшкодовують витрати за весь період навчання у повному розмірі.
За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
На виконання умов вищевказаного договору позивач надавав відповідачу продовольче, грошове, медичне та речове забезпечення.
Відповідач ОСОБА_1 порушив умови контракту, у зв'язку з чим наказом голови Служби безпеки України №1342-ОС від 30 жовтня 2012 року його звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 ОСОБА_2 про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Щодо оскарження підстав такого звільнення відповідачем жодних доказів надано не було.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, одним з таких наслідків є відшкодування збитків.
Суд погоджується з розрахунками та довідками наданими позивачем до суду, зроблені відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та п. 5 Порядку № 964 згідно з якими загальний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1, складає 37 048,91 грн., з яких: витрати на грошове забезпечення - 9091,71 грн.; на грошову компенсацію за продовольче забезпечення - 3605,67 грн.; витрати на продовольче забезпечення - 12 833,72 грн.; витрати на речове забезпечення - 1561,39 грн.; витрати на медичне забезпечення - 922,80 грн.; витрати на заміну білизни (лазне-пральне забезпечення) - 554,25 грн.; витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 8479,37 грн. (розрахунок здійснено відповідно до вимог п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат, виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу, за період проживання ОСОБА_5 у гуртожитку НА СБ України протягом 1306 днів) (а.с.159-174).
Таким чином у відповідача виник обов'язок відшкодувати загальну суму на його утримання в Національній академії Служби безпеки України у розмірі 37048грн. 91коп.
Розглядаючи заяву представника позивача щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Представник відповідача надала до суду заяву, в якій посилається на постанову Верховного суду України від 04.07.2011р. та постанову Верховного Суду України від 06.11.2013р. щодо застосування строків звернення до суду, визначених Кодексом про працю України.
Згідно з ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Проте суд не може погодитися з твердженнями представника відповідача ОСОБА_4, оскільки у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року була розглянута адміністративна справа про зобов'язання вчинити певні дії, а саме про поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу. Тобто ст. 233 КЗпП врегульовує строки звернення до суду при вирішенні питання щодо звільнення з публічної служби та стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної ним, а не витрат на утримання.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року було вирішено питання щодо розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження.
Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Служби безпеки України ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Також на підставі ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 370,49грн.
Керуючись ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Служби безпеки України в рахунок відшкодування витрат,пов'язаних з навчанням і утриманням в Національній академії Служби безпеки України, суму в розмірі 37048 (тридцять сім тисяч сорок вісім) грн. 91 коп. та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 370 грн. 49 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О. Сухоруков