Справа № 186/845/15-ц
07 грудня 2015 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Демиденко С.М.,
cекретаря судового засідання Фадєєвої Т.Б,
за участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 26 липня 2003 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2013 року. За час шлюбу сторонами було придбане майно, щодо розподілу якого вони не можуть досягти домовленості. Згідно уточнених позовних вимог позивач просить розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином: виділити позивачу: пилосос марки «Zeimer» 919.OST, холодильник «Атлант», машинку пральну «Самсунг», комп'ютер, тумбочку під телевізор, жаровню, духову шафу (всього вартістю 14 200 гривень); виділити відповідачу: мікрохвильову піч, телевізор, шафу купе, тумбочку під телевізор, дві шафи, дві шафи для одягу, ліжко, стіл кухонний, куточок м'який, диван, відеокамеру, полицю для взуття (всього майна вартістю 25 250 гривень). Стягнути на його користь з відповідача різницю вартості майна, що підлягає поділу в сумі 11 050 гривень.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі просив відмовити в їх задоволені, з підстав того, що після розірвання шлюбу вони з колишнім чоловіком добровільно поділили майно наступним чином позивач забрав собі: пилосос марки «Zeimer» 919.OST, холодильник «Атлант», машинку пральну «Самсунг», телевізор, фотоапарат «Olimpus», акваріум та собаку чи-хуа-хуа (загалом майна вартістю 9 079 гривень). Стосовно дивана та тумбочки під телевізор зазначає, що це їй подарували її батьки, а духову шафу та жаровню їй подарував брат. Не погоджується стосовно визначеної позивачем вартості решти меблів, враховуючи, що вони придбавалися ще у 2003 році вважає їхню вартість значно меншою.
Свідок ОСОБА_3, пояснила суду, що вона є матір'ю відповідачки та бачила, як після розірвання шлюбу позивач в порядку добровільного розподілу майна забрав собі: пилосос марки «Zeimer» 919.OST, холодильник «Атлант», машинку пральну «Самсунг», телевізор, фотоапарат «Olimpus», акваріум та собаку чи-хуа-хуа. Диван та тумбочку під телевізор вони разом з чоловіком подарували донці, а духову шафу та жаровню їй подарував брат.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він є братом відповідачки та бачив, як після розірвання шлюбу позивач в порядку добровільного розподілу майна забрав собі: пилосос марки «Zeimer» 919.OST, холодильник «Атлант», машинку пральну «Самсунг», телевізор, фотоапарат «Olimpus», акваріум та собаку чи-хуа-хуа. Диван та тумбочку під телевізор його сестрі подарували їхні батьки, а духову шафу та жаровню їй подарував він.
Свідок ОСОБА_5, пояснив суду, що він є батьком позивача та бачив, що його син коли з'їжджав на інше місце проживання з собою взяв лише особисті речі, фотоапарат «Olimpus» який він подарував сину та акваріум.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 26 липня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2013 року /а.с.7/.
Від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.29/.
Матеріалами справи підтверджується, що за час перебування у шлюбі сторони придбали:
14 березня 2008 року відеокамеру JVC GR-D750EZ вартістю 1030,8 гривень/а.с.78-79/;
08 квітня 2008 року фотоапарат «Olimpus» SP-510UZ вартістю 958,8 гривень/а.с.80-82/;
16 листопада 2010 року вбудовані духовку FR Atelli onofri OPK608AX вартістю 3 738 гривень та поверхню CANDY PL 40 ASX GH вартістю 1 651,8 гривень /а.с.77/;
09 жовтня 2011 року пилосос «Zelmer» 919.OST вартістю 2 729 гривень /а.с.33,57/;
Сторони по справі не заперечують факт придбання цього майна в період перебування у шлюбі та його вартість. Суд не приймає до уваги пояснення позивача та свідка ОСОБА_5, проте що фотоапарат «Olimpus» придбавався в якості подарунка позивачу за особисті кошти його батька, так само як і не приймає до уваги пояснення відповідачки та свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4, проте що вбудовані духовка та поверхня придбавалися за особисті кошти ОСОБА_4, в якості подарунка відповідачці, тому що ці обставини не підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, а пояснення відповідачки, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, та пояснення позивача, свідка ОСОБА_5, суперечать між собою.
Тому суд приходить до висновку, що зазначене вище майно входить до обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, придбані за спільні кошти під час перебування сторін у шлюбі.
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, указаною правовою нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 70 Сімейного кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Шлюбний договір між позивачем та відповідачем укладено не було.
Частиною 1 ст. 70 СК України та ст.ст. 370, 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо Дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Враховуючи вимоги зазначених норм закону, встановлені обставини справи, інтереси відповідача та позивача, в тому числі згоду останнього на компенсацію замість його частки у спільній сумісній власності на майно, що не підлягає поділу, суд приходить до висновку, що спільне сумісне майно подружжя належить розподілити в наступному порядку, виділивши позивачу відеокамеру JVC GR-D750EZ вартістю 1030,8 гривень придбану 14 березня 2008 року /а.с.78-79/ та фотоапарат «Olimpus» SP-510UZ вартістю 958,8 гривень придбаний 08 квітня 2008 року /а.с.80-82/- всього на суму 1989 грн. 60 коп., а відповідачу виділити вбудовані духовку FR Atelli onofri OPK608AX вартістю 3 738 гривень та поверхню CANDY PL 40 ASX GH вартістю 1 651,8 гривень придбані 16 листопада 2010 року /а.с.77/ та пилосос «Zeimer» 919.OST вартістю 2 729 гривень придбаний 09 жовтня 2011 року /а.с.33,57/ - всього на суму 8 118 грн. 80 коп.
Разом з тим, у рахунок компенсації замість частки позивача у спільній сумісній власності на майно виділене відповідачу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача різницю вартості поділеного майна в сумі 3 064 гривень 60 копійок.
Вирішуючи позовні вимоги в іншій частині суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. ст. 11, 58 - 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час відкриття провадження у справі та під час її розгляду суд неодноразово роз'яснював сторонам їх процесуальні права та обов'язки, наслідки їх не виконання.
Згідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У пункті 23 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 Пленум Верховного Суду України визначив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт наявності на час припинення спільного ведення господарства іншого рухомого майна зазначеного в позовних вимогах позивача, джерела та часу його придбання його дійсної вартості на час розгляду справи.
Оскільки позивачем не надано доказів, що це майно придбано під час його шлюбу з відповідачем та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в цій частині суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі у розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ст.ст.10, 11, 15, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя- задовольнити частково.
Розділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 відеокамеру JVC GR-D750EZ вартістю 1030,8 гривень придбану 14 березня 2008 року та фотоапарат «Olimpus» SP-510UZ вартістю 958,8 гривень придбаний 08 квітня 2008 року - всього на суму 1989 /одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять/ гривень 60 коп., а ОСОБА_2 виділити вбудовані духовку FR Atelli onofri OPK608AX вартістю 3 738 гривень та поверхню CANDY PL 40 ASX GH вартістю 1 651,8 гривень придбані 16 листопада 2010 року та пилосос «Zeimer» 919.OST вартістю 2 729 гривень придбаний 09 жовтня 2011 року - всього на суму 8 118 /вісім тисяч сто вісімнадцять/ гривень 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 064 гривень 60 копійок в рахунок різниці вартості поділеного майна.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 гривні 60 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С.М. Демиденко