Справа № 183/5824/15
№ 2/183/3244/15
02 грудня 2015 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей -
встановив:
Подано позов ОСОБА_3 , в якому позивач просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) щомісяця починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є батьком її дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач ухиляється від матеріального забезпечення дітей, інших дітей на утриманні не має.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов в повному обсязі. Вказала на те, що відповідач може надавати допомогу, є військовослужбовцем Збройних сил України, внаслідок чого отримує дохід. Визнала, що відповідач надавав допомогу, водночас з метою уникнення можливості припинення сплати аліментів та з підстав відсутності доказів на підтвердження домовленості між сторонами з приводу сплати аліментів позивач звернулася з позовом до суду. Крім того посилалася на наявність захворювання у дітей.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Заперечення обґрунтовувала тим, що відповідач самостійно перераховує зі свого доходу на користь позивача на утримання дітей 1/3 частку від заробітку доходу щомісяця, що свідчить про виконання обов'язку з утримання дітей. Нормами законодавства передбачено право позивача звернення до суду у разі не сплати аліментів, в той час як відповідач їх платить самостійно, внаслідок чого підстав для звернення з позовом у позивача немає. Між сторонами існує усна домовленість з приводу утримання дітей. Відповідач звертався до позивача із проханням укласти договір, яким визначити участь в утриманні дітей, залишене позивачем без реагування. Позивач не довела того факту що діти чи вона потребують допомоги. Визнала факт проживання дітей із позивачем, однак зазначила, що позивач чинить відповідачу перешкоди в спілкуванні з дітьми.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7, 8, 9, 10/, які, як визнано сторонами проживають разом із позивачем.
Відповідач перебував на військовій службі в/ч польова пошта НОМЕР_1 з 19 серпня 2004 року по 27 серпня 2015 року /а.с.27/.
З 01 вересня 2015 року по час розгляду справи відповідач є слухачем денної форми навчання інституту оперативного забезпечення та логістики Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського /а.с.28/.
Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом вересня - листопада 2013 року сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 1302,00 грн., 1520,00 грн., 1520,00 грн. в якості аліментів на утримання дітей /а.с.25/. З грудня 2013 року по 15 жовтня 2015 року включно на підставі рапорту відповідача від 06 грудня 2013 року, з доходів відповідача на користь позивача утримується в якості аліментів 1/3 частина від всіх видів доходу /а.с.29, 32, 43/.
Також матеріали справи містять докази придбання відповідачем дитячих велосипедів /а.с.44/ за ціною 15000,00 грн. /а.с.44/.
Відповідач станом на день розгляду справи перебуває у шлюбі із ОСОБА_7 /а.с.39/, хворіє на хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії /а.с.40/.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ст.189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Оскільки сторонами в судовому засіданні доказів наявності домовленості між сторонами щодо способів виконання батьками обов'язку утримувати дітей, визнаної кожним із батьків, складеної в письмовій формі та засвідченого нотаріально суду не надано, суд вважає неналежними доводи представника відповідача про відсутність права позивача звернення до суду через самостійну сплату відповідачем аліментів та вважає за можливе призначити з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що самостійне виконання відповідачем обов'язку по утриманню дітей за відсутності укладеного договору про сплату аліментів не позбавляє позивача права звернутися з позовом про стягнення аліментів, а лише свідчить про виконання відповідачем батьківського обов'язку з утримання дітей.
Статтями 183, 184 СК України встановлено можливість визначення розміру аліментів у частці від заробітку батька або в твердій грошовій сумі. Зокрема, ст.184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач має мінливий, нерегулярний дохід, а відповідачем надано докази на підтвердження його працевлаштування та постійного заробітку; сторонами в судовому засіданні визнано факт працевлаштування відповідача та відсутності у його приватній власності нерухомого майна чи отримання ним частини доходу в натурі, суд, з урахуванням положень ст.ст.10, 60 ЦПК України не вбачає підстав для визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, вважаючи за необхідне призначити до стягнення аліменти в частині від доходу (заробітку) щомісяця.
Визначаючи розмір, порядок сплати та суму аліментних зобов'язань суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Судом встановлено, що неповнолітні діти, проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження захворювань дітей, доказів захворювання відповідача, яке-б позбавляло його можливості отримувати дохід. Інших дітей, непрацездатних осіб на утриманні у платника аліментів немає. Посилання на наявність на утриманні непрацездатної дружини не підтверджено належними доказами (виписний епікриз до таких доказів, з урахуванням норм законодавства щодо медичної документації, не є). Відповідач працює та отримує дохід. Нерухомого майна платник аліментів у власності не має, інших обставин, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів, суду не надано, що не позбавляє в майбутньому позивача чи відповідача звертатися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.
Внаслідок викладеного суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання дітей у вигляді 1/3 частині від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, посилання представника позивача на вади здоров'я дитини не підтверджені належними доказами, а тому залишаються судом поза увагою.
У відповідності до ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позов пред'явлено 08 жовтня 2015 року. Водночас, матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку по 15 жовтня 2015 року, а тому суд, з урахуванням висновку про наявність підстав для сплати відповідачем аліментів та його розміру вважає за необхідне стягнути аліменти з 15 жовтня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду, тому відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 487 гривень 20 копійок.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 130, 174, 213, 215 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 15 жовтня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 15 жовтня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення в повному обсязі складено 07 грудня 2015 року.
Суддя Д.О. Парфьонов