Справа № 182/9197/14-к
Провадження № 1-кп/0182/233/2015
07.12.2015 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження № 12013040340005967, № 12015040340001276 та № 12015040340002346 стосовно:
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Нікополя, Дніпропетровської області, освіта середня, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,-
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 , 31.07.2013 року приблизно о 13.00 год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері ОСОБА_5 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав ігрову приставку «Соні PSP», вартістю 600 грн., яка належить ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на вказану суму. З викраденим майном, з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
ОСОБА_3 , 07.08.2013 р. знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 . Маючи намір на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_3 07.08.2013 року близько о 12.00 год. діючи умисно, таємно, повторно, із корисливих мотивів, викрав належний ОСОБА_5 тюнер «Т2», вартістю 600 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на вказану суму.
ОСОБА_3 , 04.11.2014 року близько 22.00 год., знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері ОСОБА_5 . Маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, Жмурський скориставшись тим, що його мати ОСОБА_5 та молодший брат ОСОБА_6 сплять, діючи таємно, умисно, повторно, із корисливих мотивів викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон «Самсунг GТ-С 6712», вартістю 400 грн., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на вказану суму. З викраденим майном з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
ОСОБА_3 10.11.2014 року близько 12.00 год., знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері ОСОБА_5 . Маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно викрав належний ОСОБА_5 диван, вартістю 1 000 грн., спричинивши тим самим потерпілій матеріальний збиток на вказану суму. З викраденим майном з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
19.04.2015 року приблизно о 13.30 год., ОСОБА_3 знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері ОСОБА_5 . Маючи намір на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів викрав належну ОСОБА_5 пральну машинку «Самсунг S852 GWB» із завантаженням білизни на 3,5 кг., вартістю 1 000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на вказану суму. З викраденим майном з місця вчинення злочину зник. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
16.07.2015 року приблизно о 15.00 год., ОСОБА_3 знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері ОСОБА_5 . Маючи намір на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів викрав належний ОСОБА_5 телевізор «LG» Flatron 21FX6RB, вартістю 1 250 грн. 50 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на вказану суму. З викраденим майном з місця вчинення злочину зник. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Також його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
До даного висновку суд прийшов аналізуючи наступні докази по справі.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав повністю і суду пояснив, що потерпіла його мати. Він проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Це квартира його матері. В кінці липня місяці 2013 року він знаходився вдома. Вирішив викрасти з кімнати брата музичну приставку “Соні”. Скориставшись тим, що нікого не було вдома, взяв приставку. Приставку продав знайомому. На початку серпня 2013 року знаходився вдома сам. Вирішив викрасти тюнер. Взяв тюнер, виніс його з квартири і продав своєму знайомому. В кінці жовтня 2014 року в нічний час мати з братом спали. З кімнати брата викрав мобільний телефон “Самсунг”. На початку листопада 2014 року в вечірній час знаходився вдома. Потрібні були гроші, вирішив викрасти диван. Зателефонував знайомому і запитав чи придбає він диван за 450 грн.. Останній погодився та прислав за диваном автомобіль. В автомобіль він допоміг завантажити диван. 19 квітня 2015 року з квартири викрав належні матері пральну машинку “ ОСОБА_7 ”, а потім викрав і належний матері телевізор. Пральну машинку продав незнайомій особі. Працівниками міліції було вилучено тюнер, мобільний телефон та телевізор і повернено потерпілій. Викрадені речі продавав, а гроші витрачав на наркотики. Кається в скоєному. Запевнив суд, що такого більше не повториться. Викрадені речі продавав різним людям. На даний час наркотики не вживає.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_3 її син. Останній проживає з нею в її квартирі. Син не хоче ні навчатися ні працювати. Він не працює і живе за її рахунок. Викрадав син речі належні їй. Претензій матеріального характеру до сина немає. Вважає, що її сину необхідно надати шанс для виправлення і просила суд не позбавляти його волі. Працівниками міліції їй було повернено тюнер, мобільний телефон та телевізор.
Враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування діяннях, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, і у суду відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне дослідження інших доказів по справі, які ніким не спорюються, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, встановлених по справі всіх пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних злочинів, які згідно ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості. Стосовно відомостей про особу обвинуваченого, то зокрема, як встановлено у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 01.04.2010 року.
До обставини, що пом'якшують покарання, слід віднести визнання вини та щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, застосувавши до нього ст. 75 КК України, звільнивши від покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 2-3 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання згідно санкції даної статті у вигляді 2 років позбавлення волі, його ж визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання згідно санкції даної статті у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 ч. 1 п. 2) 3) зобов'язати ОСОБА_3 в період випробувального терміну не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи або навчання кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 - у вигляді особистого зобов'язання продовжити до вступу вироку у законну силу, після чого скасувати.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази: мобільний телефон «Самсунг GT-C 6712», тюнер “Т2” та телевізор “LG” 21FX6RB, діагональ 21 дюйма, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , залишити в користуванні потерпілої.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Головуючий :