Справа № 204/8237/14-ц
Провадження № 2/204/458/15
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК
49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
21 жовтня 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіній А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя, -
У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив виділити частку у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шлюб між якими укладено 12.04.1989 року, зареєстрованого у Сосногорському відділі РАГС Комі АССР, актовий запис № 99, а саме: квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 412/7371/2012 задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 274 568 грн. 15 коп. Для забезпечення реального виконання рішення про стягнення матеріальної шкоди шляхом звернення стягнення на майно ОСОБА_1, необхідно виділити частку у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2. шлюб між якими укладено 12.04.1989 року, зареєстрованому у Сосногорському відділі РАНС Комі АССР, актовий запис № 99. спільною сумісною власністю подружжя є квартира АДРЕСА_1. Оскільки, рішення від 25.07.2012 року станом на 2014 рік державною виконавчою службою не виконано через відсутність належного ОСОБА_1 майна, то ПАТ КБ «ПриватБанк» як стягувач у виконавчому
У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву в якій позовні вимоги уточив та остаточно просив визначити частку у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: квартири АДРЕСА_2. Просив справу слухати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2012 року зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнено суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 274 568 грн. 15 коп.; солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200 грн. за договором поруки № 470 від 15.01.2009 року; в порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 2 609 грн. 55 коп., та з ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» в дохід держави стягнуто судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп. Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 07.08.2012 року.
У власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходиться квартира АДРЕСА_1. Шлюб між ними було укладено 12.04.1989 року та зареєстровано у Сосногорському відділі РАГС Комі АССР, актовий запис № 99.
Отже, квартира АДРЕСА_3, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як майно набуте за час шлюбу.
Відповідачка ухиляється від виконання рішення про стягнення матеріальної шкоди. Тому, для забезпечення реального виконання рішення про стягнення матеріальної шкоди позивач змушений був звернутися до суду з позовом про визначення частки у спільній сумісній власності для звернення стягнення на неї.
Згідно ст. 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.
У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків власника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Згідно ст.ст. 60, 63 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожний із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ст. 73 Сімейного кодексу України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернено лише на його особисте майно і на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року „Про судову практику у справах про захист права приватної власності", власник відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, на яке може бути звернене стягнення за вимогою кредитора, у тому числі часткою в спільній власності. Тому, кредитор співвласника майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності, у випадку, якщо в боржника не вистачає іншого майна, на яке можна звернути стягнення, може пред'явити позов про виділ із спільного майна частки цього співвласника в натурі для звернення стягнення на неї. При пред'явленні такого позову необхідно спочатку визначити розмір частки в праві спільної сумісної власності, що належить співвласникові, до якого пред'явлено позов. Після визначення розміру частки, виділ частки відбувається в тому ж порядку, що і при виділі частки в праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частина 3 ст. 368 ЦК України, встановлює, що частки майна дружини та чоловіка у спільному сумісному майні - є рівними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, визначити за ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, як майно набуте за час шлюбу.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 317, 319, 321, 355, 356, 357, 1222, 1233, 1268 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57-61, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя - задовольнити.
Визначити за ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, на праві спільної часткової власності.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Т. О. Дубіжанська