Справа №173/2193/15-ц
Провадження №2/173/1016/2015
01 грудня 2015 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та витребування безпідставно набутого майна, - ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про захист прав споживачів та витребування безпідставно набутого майна до відповідача ТОВ «Євролізинг Україна» , згідно якого просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти в сумі 22000 грн., три відсотки річних за час користування безпідставно збереженими коштами в сумі 300.16 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., та суму одержаних доходів чи доходів, які могли бути одержані в сумі 10000 грн.. посилаючись на наступне: 21.05.2015 року між ним та відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 001829 з додатками, згідно якого предметом лізингу по даному договору є трактор ХТЗ 3512. А саме за даним договором відповідач зобов»язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у його користування трактор ХТЗ 3512, а він зобов»язувався сплачувати лізингові платежі на інші платежі по договору.
Цього ж дня на виконання умов договору ним було здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 22000 грн., як передоплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією про оплату. Оскільки між ним та відповідачем не було підписано Додаток № 3 до договору, що містить істотні умови договору, а окремі пункти договору фінансового лізингу суперечать ЗУ «Про фінансовий лізинг» та ЗУ «Про захист прав споживачів» вважає, сплачені ним грошові кошти безпідставно отримані відповідачем та просить їх повернути, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному об»ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також позивач пояснив, що предмет лізингу йому не переданий до цього часу, хоч відповідач обіцяв передати йому трактор протягом 3-х днів. Крім того після підписання договору, ознайомившись з його умовами він побачив, що в договорі вказана не та модель трактора, яку він бажав отримати, та його ціна зовсім не така, з при воду якої вони домовлялись, і за таких умов він ні що б не уклав даний договір.
Відповідач в судове засідання не з»явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність та надав письмові заперечення проти позову. Згідно яких посилався на те, що між позивачем та відповідачем було підписано договір фінансового лізингу в якому визначені всі його істотні умови, які усвідомлювались та приймались позивачем. Крім того на виконання умов договору лізингу позивач сплатив передбачені договором лізингові платежі. Тобто позивач добровільно виконав умови укладеного договору. Таким чином внесені ним грошові кошти не можуть вважатись такими, що безпідставно набуті, так як вони сплачені виходячи з умов укладеного договору. Додаток № 3 між сторонами підписано не було, оскільки момент виникнення його підписання виникає після укладання акту прийому-передачі об»єкта лізингу. В зв»язку з наявністю низки факторів та підстав, які можуть вплинути на розмір лізингових платежів, що можуть виникнути після підписання акту прийому-передачі предмету лізингу та Додатку № 3, тому вважає, що її укладання не під час укладання договору жодним чином не порушують права позивача як споживача. Крім того посилається на порушення правил підсудності при прийнятті позову.
Вислухавши осіб, що брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково за наступними підставами.
Судом встановлено, що 21.05.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 001829 з Додатками № 1 та № 2, згідно якого предметом лізингу по даному договору є трактор ХТЗ 3512. А саме за даним договором фінансового лізингу відповідач зобов»язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування позивача трактор ХТЗ 3512, а позивач зобов»язувався сплачувати лізингові платежі на інші платежі, передбачені договором.
ст. 17 зазначеного вище договору фінансового лізингу визначено, що додатками до даного договору є: додаток № 1 - графік сплати авансового внеску; додаток № 2 - специфікація; додаток № 3 - графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.
п. 8.5 Договору фінансового лізингу передбачено, що всі платежі, які визначаються в додатку № 1 та додатку № 3 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем згідно вказаних додатків на підставі рахунків, виставлених лізингодавцем.
Проте, судом встановлено, що додаток № 3 до даного договору, який є невід»ємною частиною договору фінансового лізингу та містить істотні умови договору, які підлягають обов»язковому погодженню сторонами, сторонами підписаним не був.
Відповідно до п. 17 даного договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.
Відповідно до п. 8.1 договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів в додатку № 1 та № 2 до цього договору. які є невідємною його частиною.
Згідно з п. 9.1 договору фінансового лізингу, авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50% від вартості предмета лізингу в розмірі 50% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у специфікації.
Судом встановлено, що на виконання умов Додатку № 1 до договору фінансового лізингу позивач 21.05.2015 року сплатив грошові кошти в сумі 22000 грн., як передоплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією про оплату (а.с.18)
Згідно п. 10.3 договору, на момент укладення договору сторонами визначено розмір щомісячного платежу, який складає 139.56 євро., що відповідає 3558.78 грн.
Також вказаним пунктом передбачено, що у випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання договору, то до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобов»язані підписати Додаток № 3 до даного договору, що встановлює графік сплати лізингових платежів або план відшкодування.
Згідно вимог ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізнгодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізиногоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лузингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі)
Відповідно до ч. 1 ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом лізингу може бути не споживана річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов»язаня щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію. Якщо вибір продавця ( постачальника ) предмета лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобво»язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Відповіднодно до ч. 1 , 2 ст 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг » - Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має
бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
С т 11 ЗУ «Про фінансовий лізинг» надає право лізингоодержувачу:
1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити
специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікація 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих
невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.
Положеннями ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» встановлено, що Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст.. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються вбудь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
В ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» наведено умови у договорах із споживачами, який не є вичерпними та визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.
Згідно п. 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір, однак в цьому випадку лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання в розмірі 40% від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку адміністративний платіж за договором лізингоодержувачу не повертається.
Однак, вказана стаття договору суперечить положенням п. 4 ч. 3 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки надання можливості продавцю (виконавцю) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без права споживача на отримання відповідної компенсації від продавця (виконавця. виробника) у зв»язку з розірванням або невиконанням договору суд вважає несправедливою умовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавствіа, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що в договорі фінансового лізингу, укладеному між сторонами 21.05.2015 року обмежені права позивача як споживача, передбачені ЗУ «Про захист прав споживача» «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, його положення в цілому м істять істотний дисбаланс прав та обов»язків сторін договору на шкоду споживача, є несправедливими та порушують вимоги чинного законодавства.
Крім того Додаток № 3 до даного договору, який є невід»ємною частиною договору фінансового лізингу та містить істотні умови договору, які підлягають обов»язиковому погодженню сторонами, сторонами підписано не було, відповідно суд вважає, що договір фінансового лізингу не був укладений між сторонами.
При цьому посилання відповідача на те, що позивач підписавши договір, ознайомився з його змістом тому розумів та погоджувався з усіма умовами укладеного договору, що зазначено і в п. 17.2 даного договору суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.1 договору фінансового лізингу від 21.05.2012 року - договір вступає в силу з моменту його підписання. А додатки до договору є невід»ємною його частиною( п.16.13 Договору)
При цьому відповідач не надав суду Додаток № 3 до договору фінансового лізингу, підписаний позивачем та відповідачем та будь-яких інших доказів, як б свідчили про його підписання та погодження сторонами.
Відповідно суд приходить до висновку, що були порушені право позивача, передбачені ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідно до якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого та компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено зокрема. що не є укладеним правочин ( договори) у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направляла оферту, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
таким чином посилання відповідача на те, що Додаток № 3 сторони погодили підписати на стадії купівлі/ передачі предмету лізингу, а тому договір не можна вважати не укладеним, суд оцінює критично, оскільки цей додаток містить суттєві умови щодо самого виконання договору, розміру лізингових платежів, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов»язальних (договірних) відносинах, тобто отримане однією із сторін у зобов»язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України, тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Розмір лізингових платежів є істотною умовою договору фінансового лізингу, тому відсутність підписаного сторонами Додатку № 3 свідчить про недосягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов договору, а тому він не може вважатись укладеним.
Відповідно, виходячи з наведеного вище договірні відносини між сторонами фактично не виникли, відповідно існують підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, тобто повернення безпідставного набутих грошових коштів, отриманих відповідачем як адміністративний платіж.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого адміністративного платежу в сумі 22000 грн., є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд погоджується із розрахунком 3% річних за користування відповідачм грошовими коштами позивача та вважає за м ожливе стягнути з відповідача на користь позивача 300.16 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні позовних вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Визначаючи розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди суд враховує характер порушення прав позивача як споживача, глибину фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалість, розмір понесених позивачем затрат , та вважає, що на відшкодування спричиненої моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500 грн.
Позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн., як суму отриманих доходів чи доходів, які відповідач міг отримати за час користування грошовими коштами позивача на думку суду задоволенню не підлягають. Так як позивачем не надано суду доказів про те. що відповідачем отримані доходи та такій сумі від користування грошовими коштами позивача. не наведено розрахунку та надано обґрунтування того, що відповідач міг отримати доходи в даному розмірі від користування грошовими коштами позивача. Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині суд вважає за можливе відмовити.
Посилання відповідача на порушення судом правил підсудності суд вважає безпідставними, так як згідно до ч. 5 ст. 110 ЦК України позови про захист прав споживачів можуть пред»являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Так як позивач по справі є споживачем продукції, яку бажав придбати за договором фінансового лізингу. відповідно існують підстави для звернення його за захистом своїх порушених прав за місцем свого проживання.
Крім того відповідач не оскаржив ухвалу про відер иття провадження у справі щодо непідсудності справи Верхньодніпровському районному суду днірпоетровскьої області А також не подав клопотання про передачу справи за підсудністю відповідно до ст.. 116 ЦПК України.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп. Крім того з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 730 грн. 80 коп., так як відповідач є юридичною особою, і позовні вимоги позивача задоволенні.
Керуючись ст. 10.60,88,212-215ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та витребування безпідставно набутого майна задовольнити частково
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» ( код ЄРДПОУ 39321814, розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична б 42-44, р/р 26005455539 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 56 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. ІПН НОМЕР_1, безпідставно отримані грошові кошти в сумі 22000 грн., три відсотки річних за час користування безпідставно отриманими грошовими коштами в сумі 300 грн. 16 коп., та 500 грн., на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.
Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь держави судовий збір в сумі 730 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення
Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не подавалась. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо рішення не було скасоване не або змінене.
Суддя Петрюк Т.М.