Справа № 175/4204/15-ц
Провадження № 2/175/1682/15
09 листопада 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Воздвиженського О.Л.
з участю секретаря Рашед Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Степової сільською ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом,-
В жовтні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 11 січня 2015 року, на житловий будинок № 84 по вул. Горького, 119 в м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову позивачка вказала, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде їй належати на день її смерті і на що за законом вона буде мати право - заповіла їй ОСОБА_1. Даний заповіт було посвідчено 11 квітня 2014 року секретарем виконкому Степової сільської ради Дніпропетровського районну Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 11. Оскільки державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 вона звернулася до суду з позовом.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.
Представник Степової сільської ради про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, тому вважаю можливим розгляд справи у його відсутність за наявними матеріалами.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 11 січня 2015 року померла ОСОБА_2, про що 13.01.2015 року виконавчим комітетом Степової сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про що складено відповідний актовий запис № 01, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 594659.
За життя, а саме 11.04.2014 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1.
Вказаний правочин було посвідчено 11 квітня 2014 року секретарем виконкому Степової сільської ради Дніпропетровського районну Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 11.
Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.
Згідно ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.
У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріусу Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої 11 січня 2015 року ОСОБА_2.
Однак, постановою від 28 лютого 2015 року державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було відмовлено позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 84 по вул. Радянській в с. Благовіщенка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, оскільки не підтверджується факт належності спадкового майна померлій ОСОБА_2
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
У відповідності зі ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
У відповідності до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішуючи дане питання по суті, суд бере до уваги відомості КП Дніпропетровського району «БТІ» від 07.08.2015 року, згідно яких право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок № 84 по вул. Радянській в с. Благовіщенка Дніпропетровського району Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_2 відсутні.
Отже, суд доходить до висновку, що позивачка у встановлений законом строк звернулася у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, так як іншої можливості оформити своє право на спадкування у неї немає.
Відповідно до чинного законодавства Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Таким чином, встановлено неможливість оформлення позивачкою спадкових прав на житловий будинок у позасудовому порядку, оформлення яких не порушує законних прав чи інтересів інших осіб, тому суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок № 84 по вул. Радянській в с. Благовіщенка Дніпропетровського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_2.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст 16, 328, 392, 1223, 1258, 1261, 1270 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Степової сільською ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АК № 214176 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 09 липня 1998 року, індетифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлої 11 січня 2015 року, на житловий будинок № 84 по вул. Радянській в с. Благовіщенка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, до складу якого входять: будинок А-1, який складається, 1 - кухня площею 18,24 кв.м., 2 - кімната площею 15,36 кв.м, І - сіни площею 7,56 кв.м, ІІ - кладова площею 4,59 кв.м, площею по внутрішньому обміру 45,79 кв.м., загальною площею 38,19 кв.м, житловою площею 15,36 кв.м, допоміжною площею 22,83 кв.м., а також будівель і споруд: сіни літ. «а» площею 17,36 кв.м, погріб літ. «б» площею 1 кв.м, сарай літ. «В» площею 15,75, вбиральня літ. «Г» площею 1 кв.м, л.кухня літ. «Е» площею 15,75 кв.м, колодязь літ. «К» площею 1 кв.м, паркан №1 площею 24,18 кв.м, ворота №2 площею 5,44 кв.м, хвіртка №3 площею 1 кв.м.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Л. Воздвиженський