Справа № 175/1895/13-ц
Провадження № 2/175/698/15
08 липня 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Борисова С.А.,
при секретарі - Єльшиній А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейне цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи: Дніпропетровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відділ опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користування домоволодінням шляхом виселення,
Позивачка звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи: Дніпропетровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відділ опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користування домоволодінням шляхом виселення.
Позивачка та її представник відповідно до письмової заяви позовні вимоги підтримали та просили суд усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним їй на праві власності на підставі договору дарування житлового будинку від 15 грудня 1989 року домоволодінням по вул. Широка, 66 у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, шляхом виселення з будинку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3; зобов'язати Дніпропетровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації у будинку №66 по вул. Широкій у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітніх ОСОБА_4, 1999 року та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 не чинити перешкод у вільному доступі та користуванні домоволодінням №66 по вул. Широкій у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, 1999 року та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Просили суд у задоволенні позову відмовити.
Представник 3-ї особи Дніпропетровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причину неявки у судове засідання суду не повідомив.
Представник 3-ї особи відділу опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, відповідно до письмової заяви начальник служби у справах дітей ОСОБА_6 просить суд слухати справу за відсутності представника органу опіки та піклування, при розгляді даної справи покладається на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, дійшов до наступного.
Так, у судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 15 грудня 1989 року позивачка по справі ОСОБА_1 являється власником домоволодіння розташованого по вул. Широкій, буд. 66 у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (т.1, а.с. 7-8).
Земельна ділянка за адресою вул. Широка,66 у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області площею 0,172 га, належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДПД н №003919, виданого на підставі Рішення Підгородненської міської ради від 26.07.1995 р. (т.1, а.с. 11).
Як встановлено у судовому засіданні, у будинку мешкають також донька позивачки ОСОБА_3, чоловік доньки ОСОБА_2, та неповнолітні онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 із них зареєстрована у належному їй домоволодінні лише відповідачка ОСОБА_3. Відповідач ОСОБА_2 оселився, та мешкає у домоволодінні без дозволу позивачки - лише як чоловік відповідачки ОСОБА_3
Як встановлено у судовому засіданні, спільне проживання позивачки та відповідачів по справі не можливе, позивачка у 2013 році неодноразово зверталася до Дніпропетровського РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області з приводу неправомірної поведінки відповідачів.
Крім того, судом двічі (22 липня 2013 та 24 вересня 2014 року) було винесено судове рішення про задоволення позовних вимог позивачки та виселення відповідачів зі спірного будинку.
Однак, ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року рішення суду від 22 липня 2014 року скасовано.
Власник майна, як зазначено у ст. 391 ЦК України має прав вимагати перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Однак, ч.1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку належать особи, що визначені у ч.2 ст. 64 ЖК України.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_3 є донькою позивачки та вселилася до спірного будинку у встановленому законом порядку та за згодою позивачки й відповідно набула прав та обов'язків, визначених у ст.. 156 ЖК України.
Відповідач ОСОБА_2 є чоловіком відповідачки ОСОБА_3, а неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є синами відповідачів та відповідно онуками позивачки.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. ст. 157, 116 ЖК України.
Зокрема, виселення відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї, або інші особи, які проживають разом з ним, систематично псують чи руйнують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб проводиться без давання іншого жилого приміщення.
Таким чином, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органів внутрішніх справ, адміністративними комісіями, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, тощо.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішення справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не бали позитивних результатів. Маються на увазі зокрема заходи попередження що застосовуються судами, прокурорами, органів внутрішніх справ, адміністративними комісіями, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Однак, як вбачається з наданих суду доказів, позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу дій та поведінки відповідачів, однак більшість звернень були датовані вже після подачі позову до суду, і лише одна скарга подана до суду після подачі позову у 2013 році. Після 2013 року належних доказів на підтвердження даних доводів суду не надано.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а відтак суд відмовляє у задоволенні позову.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові втрати відносяться за рахунок позивачки та їй не відшкодовуються.
Ні підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57, 60, 215, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 321, 386, 391 ЦК, ст. ст. 116 157 ЖК України, п. 17 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи: Дніпропетровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відділ опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користування домоволодінням шляхом виселення, - відмовити.
Апеляційна скарга ні рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний су протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляцій скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.А. Борисов