Справа № 209/4818/15-ц
Провадження № 2/209/1998/15
Іменем України
06 листопада 2015 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участю секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення проїзного документу дитині для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд її за кордон без згоди батька,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: дозволити позивачу або її офіційному представнику оформлювати необхідні проїзні документи для виїзду за межі України неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виповнення їй 16-ти річного віку без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2; надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України та в'їзд до Туреччини, Єгипту та країн Шенгенської угоди Європейського союзу у супроводі матері, без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2, з часу набрання рішенням законної сили і до виповнення їй 16-ти річного віку, тобто до 18 вересня 2020 року; стягнути з відповідача на її користь судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона з 2003 року по 2006 рік перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя у них з відповідачем не склалося і, починаючи з 2006 року вона самостійно матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я дочки, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки ніколи не надавав, не приймав участі у її вихованні, не спілкувався і взагалі не цікавився її життям. У зв'язку з тим, що у неї з'явилась можливість вивезти доньку за межі України, а саме до Туреччини для медичного оздоровлення та відпочинку, вона звернулась до відповідача з проханням оформити нотаріально посвідчену згоду на виїзд нашої дитини за межі України у її супроводі. На її думку така подорож матиме неабияке значення для духовного, інтелектуального та фізичного розвитку її дитини, сприятиме розширенню її світогляду, фізично та морально зміцнить, пристосує до комунікабельності, вивченню язиків, розширить кругозір. Крім того, вона матиме можливість оздоровити дочку в морській кліматичній зоні, яка є надзвичайно сприятливою для дітей такого віку. Відповідач спочатку відповів згодою, однак, із початком бойових дій в Луганській області, їхній сім'ї довелось виїхати до Дніпропетровської області у м. Дніпродзержинськ. Як повідомила сестра відповідача, останній теж виїхав до іншого місці проживання, а саме до м. Дніпродзержинська на АДРЕСА_1. З часу їхнього переїзду вона неодноразово просила відповідача оформити нотаріально посвідчену згоду на виїзд їхньої дитини за межі України у її супроводі але він або обіцяв прийти до нотаріальної контори та не приходив, або взагалі не відповідав на її телефонні дзвінки. Отже, всі її спроби вирішити це питання мирним шляхом залишились безрезультатними. Вважає, що така позиція її колишнього чоловіка і батька неповнолітньої дочки, шкодить її інтересам та не сприяє її всебічному та гармонійному розвитку. Відповідач, зловживаючи своїми правами, фактично відмовився від надання згоди на тимчасовий виїзд у її супроводі дочки за кордон, для медичного оздоровлення та відпочинку за межами України, чим перешкоджає забезпеченню реалізації охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_3.
Позивач в судове засідання не зявилась, причин неявки суду не повідомила, хоча про місце і час слухання справи була повідомлена належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився та про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час слухання справи був повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі за наступних підстав:
В ході судового розгляду встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр-т Маршала Жукова, 13-17, та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач проживає окремо від дитини за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Харківська, 23-91. Неповнолітня ОСОБА_3 хворіє на остеохондропатію. Батько неповнолітньої не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не надає згоди на оформлення документів для виїзду за кордон, а неповнолітня ОСОБА_3 потребує такої згоди для виїзду за кордон для відпочинку та оздоровлення, який необхідний для забезпечення її здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку. Таким чином діями відповідача порушуються права малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження, актовий запис № 245, свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 186, довідкою № 1441.1 від 24 жовтня 2014 року, медичною довідкою від 21 серпня 2015 року, договором оренди квартири від 12 березня 2015 року.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.
Ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають гуртуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли би їй розвиватися фізично, інтелектуально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності.
Статтею 33 Конституцією України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно із п. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 141, 150, 155 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 158, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення проїзного документу дитині для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд її за кордон без згоди батька - задовольнити в повному обсязі.
Дозволити ОСОБА_1 або її офіційному представнику оформити необхідні проїзні документи для виїзду за межі України неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2 на період з часу набрання рішенням чинності до виповнення дитині 16-ти річного віку, тобто до 18 вересня 2020 року.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України та в'їзд до Туреччини, Єгипту, країн Шенгенської угоди Європейського союзу у супроводі матері ОСОБА_1, без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2, з часу набрання рішенням чинності до виповнення дитині 16-ти річного віку, тобто до 18 вересня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, шляхом подачі у десятиденний строк з дня отримання його копії письмової заяви відповідача про його перегляд.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя К.Л. Шендрик