Справа № 199/4735/15-ц
(2/199/2370/15)
Іменем України
24 вересня 2015 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретарі Завгородній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про матеріальної шкоди, -
У червні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 жовтня 2014 року у м. Дніпропетровську, на території парковки магазину, що розташований по вул.. Донецьке шосе, 9А, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2
27 жовтня 2014 року постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було взнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.. 124 КпАП, водія автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_2.
На момент дорожньо-транспортної пригоди відповідальність відповідача ОСОБА_2 як власника наземних транспортних засобів серії була застрахована Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Україна”, згідно якого ПАТ «Страхова компанія «Україна» взяв на себе зобов'язання відшкодувати потерпілим особам завдану шкоду майну у розмірі, що не перевищує 50 тисяч грн..
Відповідно до висновку експертного дослідження №745 від 24.11.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_3, вартість матеріального збитку автомобіля НОМЕР_3, з урахуванням фізичного зносу, становить 8488,59грн.
Відповідно до статті 36.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказаного висновку експерта позивачем нараховано суму страхового відшкодування, який склав 7197,24 грн.
Також ним понесені витрати на замовлення проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 650 грн., та витрати на оповіщення заінтересованих осіб про його проведення у розмірі 148,96 грн.. Таким чином, загальна сума несплаченого страхового відшкодування у розмірі 7996,20 грн., яку позивач просить суд стягнути з ПАТ “Страхова компанія “Україна” та нараховану пеню у розмірі 1632,10 грн., збитки від інфляції у розмірі 2639,27 грн., 3% річних у розмірі 90,04 грн.
З відповідача ОСОБА_2 позивач просить суд стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту (10178,75 грн. згідно висновку експертного дослідження №745 від 24.11.2014 року) та суми відшкодування (7488,59 грн.), яку він просить суд стягнути з відповідача ПАТ “Страхова компанія “Україна” - 3690,16 грн.. Оскільки відповідач добровільно відшкодував позивачу суму у розмірі 3000 грн., то сума належна до стягнення складає 690,16 грн.
В судове засідання позивач не з'явилася, її представником надано суду заяву про слухання справи у відсутність позивача, та задоволення позовну в повному обсязі.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» завчасно та належним чином сповіщений про час, дату та місце розгляду справи, однак в судове засідання свого представника не направив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надавав заяв про розгляд справи за його відсутності
Оскільки відповідачі не скористались правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з цим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи ,також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, вішкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, що створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 п.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 2 п.1 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Судом встановлено, що 11 жовтня 2014 року у м. Дніпропетровську о 16.45 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем Нісан Сканлайн, державний номерний знак НОМЕР_4 по території парковки магазину АТБ, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 9а, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чоло скоїв зіткнення з автомобілем ДЕУ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_1, яка рухалась ліворуч в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.
Винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року визнано відповідача ОСОБА_2, згідно якої його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП і піддано його адміністративному стягненню.
Відповідно до ч. 4 ст. ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
26 березня 2014 року відповідачем ОСОБА_2 застраховано свою цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Україна», що підтверджується полісом №АІ/0645907. Відповідно до даного полісу страхова сума на одного потерпілого,за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн.
Як передбачено пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як встановлено судом, позивач повідомив відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Україна» про настання 11 жовтня 2014 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, та 31 жовтня 2014 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.
Проте на дане повідомлення та заяву відповідач ПАТ «Українська страхова компанія «Україна» не відреагували, нарахування та виплату страхового відшкодування не здійснила.
Як слідує із наданого позивачем висновку експертного дослідження №745 від 24.11.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_3, вартість матеріального збитку автомобіля НОМЕР_3, з урахуванням фізичного зносу, становить 8488,59грн.
За статтею 36.2 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума,
що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Так, сума матеріального збитку за мінусом 1000 грн. франшизи, передбаченої п. 5 полісу №АІ/0645907 складає 7197,24 грн., яка з урахуванням вищевказаного підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Україна» на користь позивача.
За проведення даного дослідження позивачем сплачено 650 грн., та понесено витрати на оповіщення заінтересованих осіб про його проведення у розмірі 148,96 грн., які за пунктом 34.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди та у такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), також підлягають стягненню з ПАТ «Українська страхова компанія «Україна» на користь позивача.
Відповідно до статті 36.2. Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну
пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про
страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та здійснити її виплату, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до статті 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Таким чином, також з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Україна» на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 1632,10 грн., та у відповідності до ст. 625 ЦК України, суму нарахованих збитків від інфляційних процесів у розмірі 2639,27 грн., та 3% річних у розмірі 90,04 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 30.01.2015 року по 25.03.2015 року.
Вирішуючи питання про стягнення з ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» суми матеріального збитку на загальну суму 12357,61 грн. на користь позивача, суд виходить з положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оскільки ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» не скористався правом брати участь в судовому засіданні, заперечувати та надавати докази на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо можливої виплати позивачу страхового відшкодування, дане питання вирішено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
При цьому,суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 690,16 грн., оскільки сума матеріального збитку спричиненого їй пошкодженням автомобіля охопленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0645907 від 26.03.2014 року та підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Україна», а сама сума у 690.16 грн. вирахувана позивачем із суми вартості відновлювального ремонту - 10178,75 грн., з якої не було вирахувано коефіцієнт фізичного зносу складових, та, з урахуванням чого сума матеріального збитку, склала 8488,59 грн., як слідує із висновку експертного дослідження №745 від 24.11.2014 року.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 222 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (код ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6):
-у відшкодування майнової шкоди - 7197гривень 24 копійки;
-витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди у розмірі 798 гривень 96 копійок;
- пеню - 1632 гривень 10 копійок;
- збитки від інфляційних процесів - 2639 гривень 27 копійок;
- 3% річних - 90 гривень 04 копійки;
-судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок;
усього стягнути 12601 (дванадцять тисяч шістсот одну) гривню 21 (двадцять одну) копійку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: