Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 333/3422/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Фуджий О.А.
Провадження № 22-ц/778/6508/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
03 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2015 року про закриття провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «СебБанк», Публічного акціонерного товариства «Фідо Банк», треті особи: Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 8 серпня 2007р. між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит на суму 67 500 $, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строк до 7 серпня 2017 р. та сплатити проценти за користування кредитом. В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Дане обтяження нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі 8 серпня 2007 р.
6 червня 2014р. між ПАТ «Банк Кіпру» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, згідно з яким разом з відступленням прав вимоги щодо заборгованостей по кредитних договорах, що здійснюється на підставі договору факторингу від 6 червня 2014р., укладеного між тими ж сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами. Заміна іпотекодержателя в Державному реєстрі здійснена 9 червня 2014р.
Позивачеві стало відомо, що 24 жовтня 2011р. державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2, у т.ч. на вказану вище квартиру. Аналогічні постанови про накладення арешту на майно вказаного боржника винесені державними виконавцями Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 6 лютого 2013р., 14 лютого 2014р., Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 16 вересня 2013р., 30 січня 2015р. Позивач вважав, що арештами майна боржника ОСОБА_2, якими в тому числі арештовано квартиру, що є предметом іпотеки, порушені його пріоритетні права як іпотекодержателя квартири на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, тому просив суд звільнити вказану квартиру з-під арешту, накладеного відповідними постановами відділів державної виконавчої служби.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2015 року провадження по справі закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є іпотекодержателем майна, а саме: квартири АДРЕСА_2, тому має переважне право перед іншими кредиторами боржника ОСОБА_2 на задоволення грошових вимог за рахунок предмета іпотеки.
Разом з тим, це право іптекодержателя було обмежене, оскільки на вказану квартиру було накладено арешти постановами державних виконавців в межах виконавчих проваджень: постановами від 24.10.2011р., 16.09.2013р., 30.01.2015р. державного виконавця Комунарського ВДВС, постановами від 06.02.2013р., 14.02.2014р. державного виконавця Шевченківського ВДВС.
ТОВ «Кредтні ініціативи» вважало, що вказаними арештами порушені його права як іпотекодержателя, оскільки накладення арешту на іпотечне майно унеможливлює добровільну його реалізацію в позасудовому порядку з огляду на те, що боржник ОСОБА_2 просить погасити заборгованість за кредитним договором саме за рахунок предмета іпотеки. Тому в позові до боржника ОСОБА_2 та інших стягувачів - ПАТ «СЕББАНК», ПАТ «ФІДОБАНК» просив звільнити іпотечне майно з-під арешту.
Закриваючи провадження у справі, відкрите за вказаним позовом ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції вважав, що позови особи, яка не є стороною виконавчого провадження, за яким державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, з приводу цього майна, не підлгяають розгляду в порядку цивільного судочинства, а у відповідності до вимог ст. 181 КАС України такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони суперечать положення ЗУ «Про виконавче провадження» та нормам процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ЗУ «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999р. з подальшими змінами, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Згідно з роз»ясненнями, наданими в пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» N 6 від 07.02.2014, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
У відповідності до роз»яснень, наданих в абз. 3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, врішуються шляхом пред»явлення ними відповідно до правил підвідомчості ( ЦПК, ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Саме в такому порядку було заявлено позов ТОВ «Кредитні ініціативи», який є володільцем майна на правах іпотекодержателя, до боржника та осіб, в інтересах яких було накладено арешти, із зазначенням в якості третіх осіб - державних виконавчих служб, державними виконавцями яких накладені арешти.
Але суд першої інстанції вважав, що мається оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника, яке регулюється ст. 383 ЦПК України. Тому, враховуючи, що за вимогами вказаної норми оскаржити дії державного виконавця в порядку ЦПК може тільки сторона виконавчого провадження, якою не є позивач, суд закрив провадження, не звернувши уваги на те, що позов подано саме у відповідності до вимог ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», і тому його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин, колегія вважає апеляційну скаргу обгрунтованою, тому у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України вона підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд по суті.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2015 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підляга.
Головуючий: Савченко О.В.
Судді: Кочеткова І.В.
ОСОБА_1