2 грудня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючої Перепелюк І. Б.
суддів: Савчук М.В., Яремка В.В.
секретар Окармус О.М.
за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, третя особа ПАТ «Кредитпромбанк», про визнання оспорюваного правочину недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2015 року-
ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, третя особа ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання оспорюваного правочину недійсним.
Свої вимоги обгрунтовували слідуючими обставинами.
16.05.2007р. позивачі та ОСОБА_9 уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1. Позивачі зазначали, що договір був фіктивним, оскільки сторони не мали дійсного наміру продавати та купувати дане майно, а укладений він був з метою отримання кредиту в банку, гроші за купівлю квартири ОСОБА_9 вони не передавали, фактичної передачі майна не було, вони продовжують проживати в вищезазначеній квартирі і на даний час та сплачують
22-ц/791/1574/2015р. головуючий у 1-й інстанції Маковійчук Ю.В. Категорія 19/20 доповідач Перепелюк І.Б.
комунальні платежі. Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу в квартирі проживала неповнолітня дитина.
Позивачі просили визнати недійним договір купівлі - продажу квартири з моменту його вчинення, визнати за ними право власності на квартиру, скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно та зареєструвати право власності за ними.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, просять рішення скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. Апелянти вважають оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначають, що договір є фіктивним, укладаючи договір, сторони правочину не мали намірів створювати юридичні наслідки, передбачені даним договором, а мали на меті отримання кредитних коштів.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення - залишити без змін з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив всі обставини справи, дослідив представлені сторонами докази, дав їм належну оцінку, визначився із характером правовідносин, що виникли між сторонами, застосував відповідні норми матеріального права.
Встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на праві власності володіли квартирою № 7 по вул.Польова № 4 в смт.Глибока Чернівецької області. 16.05.2007р. між позивачами та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі - продажу даної квартири. Договір посвідчено приватним нотаріусом Глибоцького нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 2766.
Відповідно до Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно № 41251313 від 27.07.2015р. право власності на дану квартиру 16.05.2007р. було зареєстроване за ОСОБА_9Д,
Згідно ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
29.02.2012р. ОСОБА_9 помер. Відповідно до спадкової справи, спадкоємцями після його смерті, які прийняли спадщину є ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1 та 6 ст.203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Звернувшись із позовом, позивачі посилались на те, що договір є фіктивним.
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з підстав, передбачених ст.234 ЦК України, позивачі вказували на те, що договір був укладений між ними та відповідачем без наміру створити юридичні наслідки, а лише для отримання кредиту.
Однак, позивачами не доведено, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.
Договір належним чином оформлений та підписаний сторонами. В п.3 договору зазначено, що продаж квартири здійснено за 286140грн., які продавці одержали повністю від покупця в особі представника до підписання цього договору.
Своїм підписом продавці підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру і відсутність щодо покупця будь - яких претензій фінансового характеру. Підписуючи даний договір сторони засвідчили, що цей договір їм було прочитано особисто, текст їм зрозумілий і відповідає їх волі, що зміст цього договору їм було роз'яснено нотаріусом у повному обсязі, зміст цього договору прочитаний їм нотаріусом вголос.
Зазначені обставини були предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції.
Під час апеляційного розгляду відповідач ОСОБА_4 підтвердив, що договір був укладений між позивачами та ним, оскільки він діяв від імені свого батька - ОСОБА_9 на підставі довіреності. ОСОБА_6 та зміст договору відповідають вимогам закону, підстав для визнання договору фіктивним немає, оскільки договір укладений саме з метою придбання у позивачів квартири.
Позивачі, які вимагають визнання правочину недійсним, повинні довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Ні в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги, позивачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу від 16.05.2007р., укладений між ними та ОСОБА_9, був фіктивний та укладений сторонами без наміру щодо створення правових наслідків.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір є фіктивним, оскільки після підписання та оформлення договору купівлі-продажу позивачі залишились проживати у спірній квартирі та сплачують за неї комунальні послуги, отже сторони заздалегідь знали, що договір не буде виконаний, є безпідставними і спростовуються наступним.
В п. 7 Договору купівлі-продажу зазначено, що сторони підтвердили про те, що договір укладається не про людське око, не приховує інший договір і відповідає їх дійсним намірам.
Доводи апелянтів на те, що в матеріалах справи відсутні докази , які б підтвердили те, що позивачі передали майно у власність покупця та передали грошові кошти за майно спростовуються п.3 договору купівлі-продажу, де вказується, що продаж вчинено за 286140грн., які продавці одержали повністю від покупця в особі представника, своїм підписом продавці підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.
Посилання апелянтів на їх проживання у квартирі та сплата за отримані ними комунальні послуги не доводять фіктивності правочину та не можуть впливати на обсяг прав власника майна. Доводи про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу в квартирі проживала неповнолітня дитина не є підставою для визнання договору фіктивним. Як зазначив в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4, позивачі проживають у зазначеній квартирі лише з доброї волі покупця.
Враховуючи всі обставини справи, підстав для визнання правочину фіктивним не вбачається, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2015 року відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча (підпис) Судді: (підписи)
З оригіналом вірно :