Справа № 710/2212/15-ц
Провадження № 2/710/1062/2015
30.11.2015 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Побережної Н.П. ,
за участі секретаря судового засідання Кавун Т.О.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, суд
26.10.2015 року позивач звернулась до суду із позовною заявою і просить ухвалити рішення, яким розділити спільно нажите майно по ? частині між сторонами: житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: Черкаська область, Шполянський район, с. Лип'янка, вул. Шевченка, 25, міні-трактора та автомобіля марки «Москвич».
Позивачка свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2007 року проживала як подружжя із відповідачем, мають спільну дочку ОСОБА_4, вели спільне господарство, разом вирішували побутові питання. За час проживання однією сім'єю за спільні кошти придбали: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: Черкаська область, Шполянський район, с. Лип'янка, вул. Шевченка, 25, міні-трактор та автомобіль марки «Москвич». Оскільки позивач та відповідач проживали разом та придбали будинок, міні-трактор та автомобіль, то дане майно є спільною сумісною власністю та, відповідно, частки подружжя у їх спільному майні є рівними.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та надала пояснення аналогічні до позовної заяви.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивував це тим, що будинок придбаний до початку спільного проживання відповідача та позивача, автомобілем відповідач користується за дорученням, міні - трактор - це механізм, який відповідач зібрав самостійно з металобрухту, він не зареєстрований, вартість не визначена та оцінка його не проведена.
Згідно з ст. ст.10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, сторони пояснили, що всі докази надані.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не належить до задоволення.
Судом встановлено, що згідно з даними довідки № 346 від 15.10.2015 року, виданої Лип'янською сільською радою, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її дочка ОСОБА_5 Олександріна, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані та проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 в домоволодінні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 21.05.2008 року і по даний час, а також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за даною адресою з дня народження по даний час (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії І-СР №168017 сторони мають спільну доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 13.06.2007 ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними спорудами на земельній ділянці в с. Лип'янка Шполянського району по вул. Шевченка (а.с. 23). Даний договір зареєстрований 13.06.2007 в Державному реєстрі правочинів за №2151126, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №4134140 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15552503 (а.с.24-25).
Відповідач та його батько ОСОБА_6 користуються автомобілем марки АЗЛК, модель 2140, випуску 1980 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі довіреності від 18.09.2010 посвідченої нотаріально, відповідно до якої ОСОБА_7 надав право керувати та представляти його інтереси в органах по питаннях пов'язаних з експлуатацією автомобіля. Довіреність видана строком на 10 років (а.с.26).
ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №039356 від 25.12.2003 належить земельна ділянка площею 3,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.27).
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили, що сторони проживали разом з 2008 року в придбаному відповідачем будинку однією сім'єю та мають спільну дитину, вели спільне господарство.
Допитані в судовому засідання як свідки позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 показали, що будинок за адресою: Черкаська область, Шполянський район, с. Лип'янка, вул. Шевченка, 25, придбаний відповідачем у 13.06.2007 за його власні кошти, які він заробив, перебуваючи в Росії до 2006 року, та за кошти батьків відповідача; міні - трактор відповідач змайстрував з металобрухту, вартість такого предмету не встановлювалась та реєстрація не здійснювалась .
Згідно з ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання.
За ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини). Відповідно до п. 7 цієї ж статті, якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.
Отже, оскільки будинок придбаний за особисті кошти відповідача та його батьків, суд вважає, що будинок не є об'єктом спільної сумісної власності.
Відповідно до статей 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
При оформленні довіреності перехід права власності не відбувається, оскільки повірений отримує лише тимчасове право на здійснення від імені й на користь іншої сторони (власника майна) тих дій, які передбачені довіреністю. Такою дією може бути і продаж самого майна.
Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, видача довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не є договором, який допускає перехід права власності на майно до третіх осіб, а тому автомобіль марки «Москвич» не є власністю сторін та позивачем не надано доказів переходу права власності на нього до будь-кого зі сторін в період спільного проживання.
Пунктами 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що «поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу,визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання».
Отже, позовні вимоги позивача щодо розподілу міні - трактора суд вважає такими, що не належать до задоволення, так як суду не надано доказів щодо джерела і часу його придбання, а також вартості даного механізму.
До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги не належить до задоволення.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову на підставі положень ст.88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача судові витрати у справі.
На підставі ст.ст. 3, 21, 60, 70, 71, 74 СК України, ст.ст.237, 244, 245, 368, 655 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 88, 212-215, 223, ч. 1 ст. 294 ЦПК України,
суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлений 04.12.2015 року.
Суддя Н.П. Побережна