Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
02 грудня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015180080000107 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Гощанського районного суду від 17 вересня 2015 року ,-
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжений та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, із професійно-технічною освітою, розлучений, військовослужбовець військової частини польова пошта НОМЕР_1 , раніше не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Стягнено з ОСОБА_6 3256 гривень судових витрат.
Вирішено питання стосовно речових доказів у справі.
За вироком суду, 20 березня 2015 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно лівою рукою наніс не менше трьох ударів в область голови своєму батькові - ОСОБА_9 . Наступного дня, 21 березня 2015 року, приблизно о 05 години 45 хвилин у продовження вищевказаного конфлікту, ОСОБА_6 умисно лівою рукою наніс не менше одного удару в область голови ОСОБА_9 . В результаті нанесених ударів ОСОБА_9 помер по причині механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів кров'ю, масивної носової кровотечі, перелому кісток носа з ушкодженням кровоносних судин носа, Такими діями ОСОБА_6 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Не погоджуючись із вироком суду, захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу в якій він ставить питання про скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання у зв'язку з його невідповідністю тяжкості злочину та особі обвинуваченого через його суворість. Вважає, що судом не в повній мірі враховано те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся та своїми діями сприяв у розкритті злочину, стверджує що не хотів смерті батька, а конфлікт з ним стався через складну психологічну атмосферу у родині, а також через зміни його психічного стану після перебування в зоні АТО. ОСОБА_6 має намір в подальшому вернутися в зону АТО щоб спокутувати свою вину під час виконання бойових завдань. Крім того, його сестра потерпіла ОСОБА_8 не має до нього жодних матеріальних та моральних претензій. Просить застосувати до обвинуваченого ст.ст.69,75 КК України призначити йому покарання нижче нижчої межі передбаченої санкцією ч.2 ст.121 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
В наступних змінах і доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 , просить вирок суду змінити та перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України (вбивство через необережність ), адже обвинувачений не хотів настання смерті потерпілого, він не міг передбачити тяжких наслідків, а саме, що від удару в скроню виникне масивна носова кровотеча, проте він недбало віднісся до потерпілого і залишив його одного в будинку. Також просить обрати обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення захисника, який підтримав свою основну апеляційну скаргу, а саме, щодо вимог про пом'якшення покарання обвинуваченому за ч.2 ст.121 КК України та відмовився від перекваліфікації дій обвинуваченого на ч.1 ст.119 КК України, пояснення обвинуваченого який підтримав свого захисника та просив вирок суду змінити і призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, пояснення потерпілої, яка просила призначити ОСОБА_6 умовну міру покарання, пояснення прокурора про відмову в задоволенні апеляційної скарги, оскільки суд належним чином взяв до уваги всі пом'якшуючі вину обвинуваченого обставини, на які покликається апелянт, а також те, що вчинено тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка і сторонами не заперечуються.
Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, а саме як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
У відповідності до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, вчинений ОСОБА_6 злочин згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років та пов'язаний з позбавленням життя людини.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. При цьому необхідно врахувати не тільки мету й мотиви якими керувалася особа при вчиненні злочину, а й її поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Захисником не вірно, зазначається, як на пом'якшуючу вину обставину - відшкодування шкоди заподіяної злочином, оскільки потерпілою, яка являється рідною сестрою обвинуваченого, позов про стягнення матеріальних та моральних збитків не заявлявся. Обставина, що потерпіла не має претензій до обвинуваченого не являється усуненням спричинених збитків.
Судом вірно оцінено особу обвинуваченого, мету та мотиви вчинення злочину, а саме на грунті побутової сварки та неприязних стосунків з батьком.
Поведінка обвинуваченого - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, судом вірно віднесено до обставин що обтяжують його вину.
Твердження апелянта, про наявність у обвинуваченого на утриманні неповнолітньої дитини, є голослівними, оскільки на даний час він є розлученим, і захистом не надано доказів на підтвердження надання обвинуваченим допомоги дитині.
Пом'якшуючі вину обвинуваченого обставини, а саме щире каяття та сприяння у розкритті злочину, враховані судом при призначенні мінімального покарання передбаченого санкцією ч.2 ст.121 КК України.
Таким чином, колегією суддів, встановлено, що підстав для застосування до обвинуваченого ст.69 КК України не має.
У відповідності до ч.1 ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання із випробуванням можливе тільки у випадку призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому в задоволенні апеляційної скарги захисника про призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Гощанського районного суду від 17 вересня 2015 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника- адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з початку виконання вироку суду.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
З оригіналом згідно: суддя-доповідач ОСОБА_1