Справа № 363/3168/15-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.
Провадження № 22-ц/780/5549/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 19 26.11.2015
Іменем України
26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Поліщука М.А., Кулішенка Ю.М.
при секретарі: Волинець Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину, -
У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив встановити нікчемність правочину (попереднього договору купівлі- продажу, укладеного 30 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3М.) та застосувати наслідки нікчемності правочину, а саме: стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1572642,40 грн..
В серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 подав суду клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомості - квартири №87 (загальна площа згідно проектної документації - 99,62 кв.м., поштова адреса: Київська обл.., м. Вишгород, вул.. Шолуденка, буд. 15-Б корп.. 7.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року задоволено, накладено арешт на квартиру №87, що знаходиться за адресою: Київська обл.., м. Вишгород, вул.. Шолуденка, буд. 15-Б корп.. 7, що належить ОСОБА_2 до вирішення спору по суті.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, та постановити нову, якою відмовити у задоволені заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права. Вважає, що позивач просила один вид забезпечення позову, а суд наклав зовсім інший вид забезпечення позову. Крім того вважає, що підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні, оскільки він погоджується повернути позивачу кошти, які були сплачені нею.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, яка належать відповідачу ОСОБА_2, виходив з того, що є підстави вважати, що незабезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Згідно з ч. 6 ст.152 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд першої інстанції, застосувавши вимоги зазначеного законодавства, жодним чином не порушив права апелянта чи охоронюваних законом, його інтересів.
Крім того, враховуючи, що позивачем пред'явлено цивільний позов до суду про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину, предметом якого є спірна квартира №87, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 15-Б корп.. 7,за яку позивачем було сплачено кошти відповідачу, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на вказану квартиру, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову у зв'язку з тим, що відповідач погоджується повернути позивачу кошти, які були сплачені нею, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки факт того що відповідач не заперечує про наявність зобов'язання не свідчить про його реальне виконання.
Крім того, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, до ухвалення рішення суду по суті справи, та набрання рішенням законної сили і задоволення клопотання про забезпечення позову не позбавляє відповідача можливості в подальшому звернутися до суду із клопотанням про скасування забезпечення позову або заміну виду забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд обрав вид забезпечення позову, який не просив заявник, у зв'язку з чим порушив вимоги закону, є безпідставними, оскільки ст.152 ЦПК України визначені види забезпечення позову до яких в тому числі належить і накладення арешту, а норми ЦПК України надають право суду змінювати та обирати види забезпечення позову в рамках співмірності з позовними вимогами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий:
Судді: