Справа № 361/990/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/1368/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія Розділ 2 24.11.2015
Іменем України
24 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
виправданої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014110130003892 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2015 року, яким,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Красилівка Броварського району Київської області, громадянку України, незаміжня, не працююча пенсіонерка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
визнано невинуватою та виправдано через відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Так, 21.10.2014 року, близько 18 години, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебували поблизу зупинки громадського транспорту, яка знаходиться біля будинку № 28 по вул. Басова в с. Красилівка Броварського району, де в цей час між ними, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи умисно та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків для останньої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_7 , знаходячись праворуч від потерпілої ОСОБА_9 , нанесла їй один удар кулаком лівої руки в область правого плеча, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді синця в середній третині правого плеча, яке відповідно до висновку судової медичної експертизи № 419 від 23.10.2014 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у умисному нанесенні ОСОБА_9 легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2015 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та виправдано через відсутність в її діях складу вказаного кримінального правопорушення. Своє рішення суд 1-ї інстанції обґрунтовував тим, що при дослідженні доказів, зібраних у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, судом встановлено, що органом досудового розслідування та прокурором в судовому засіданні не доведено наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_7 складу інкримінованого її злочину, а саме умислу на нанесення легкого тілесного ушкодження, тобто в діях ОСОБА_7 відсутня суб'єктивна сторона вказаного злочину.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; заявлений потерпілою ОСОБА_9 цивільний позов про відшкодування 5000 грн. моральної шкоди та 5098 матеріальної шкоди - задовольнити частково та стягнути 5098 грн. заподіяної матеріальної шкоди з ОСОБА_7 .
На думку апелянта вирок є незаконним, однобічним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення. Так, судом безпідставно прийнято до уваги свідчення допитаних в судовому засіданні свідків зі сторони захисту ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які вказують на те, що ОСОБА_9 сама підійшла до ОСОБА_7 та ОСОБА_7 не наносила потерпілій удар, а лише відмахнулася рукою назад, сказавши, що не хоче з нею розмовляти; сама ж обвинувачена зазначила, що вона не бачила, як до неї підійшла ОСОБА_9 , а лише відмахнулася рукою, а тому покази свідків та обвинуваченої є не конкретними та суперечливими та не узгоджуються між собою. Крім того, суд не взяв до уваги покази потерпілої ОСОБА_9 , висновок експерта № 157/419 від 16.12.2014 року, висновок судово-медичної експертизи № 419 від 23.10.2014 року. Таким чином, на думку прокурора, суд обрав вибірковий підхід до оцінки доказів та не з'ясував належним чином питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, виправдану та її захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
На думку колегії суддів суд першої інстанції ретельно дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності і надавши їм належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обгрунтовано виправдав ОСОБА_7 у зв'язку з недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
За змістом ст. 125 КК України відповідальність передбачена за умисне нанесення легкого тілесного ушкодження.
Суд у вироку зазначив, що в межах пред'явленого обвинувачення стороною обвинувачення не доведено складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження умисне нанесення потерпілій ОСОБА_9 тілесного ушкодження обвинуваченою ОСОБА_7 .
Так, з показань ОСОБА_7 , наданих в ході розгляду справи в суді вбачається, що 21.10.2014р. вона перебувала в с. Красилівка Броварського району, в центрі села, куди приїхала на велосипеді, який вона тримала з правої сторони. Позад себе вона побачила, що з правої сторони до неї підходила ОСОБА_9 , яка щось говорила, однак вона її не слухала. При цьому вона їй сказала, що не хоче її слухати та відмахнулась в її бік рукою. Після цього ОСОБА_9 пішла.
Такі доводи обвинуваченої узгоджуються з показами свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які вказували, що саме потерпіла ОСОБА_9 підійшла до ОСОБА_7 і що остання не наносила потерпілій удару, а лише відмахнулась рукою назад, сказавши, що не хоче з нею розмовляти.
З висновку експерта №419 від 23.10.2014р. вбачається, що при судово - медичній експертизі по освідуванню ОСОБА_9 , у неї виявлений синець в середній третині правого плеча. Виявлене тілесне ушкодження утворилось від однієї дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту, по строку може відповідати 21.10.2014р. та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Разом з тим, вказаним висновком не підтверджується той факт, що ОСОБА_7 умисно нанесла удар ОСОБА_9 .
Крім того, відповідно до протоколу слідчого експерименту від 15.12.2014р. за участю потерпілої ОСОБА_9 , остання вказала, що ОСОБА_14 , яка знаходилась праворуч від потерпілої, тримаючи правою рукою свій велосипед, а лівою рукою намагаючись вдарити потерпілу, подряпала їй шию з правого боку. Однак, як вбачається з висновку експерта №157/419 від 31.12.2014р., будь - яких тілесних ушкоджень, які могли утворитись від дряпання шиї потерпілої (як вказує сама потерпіла), при судово - медичній експертизі по освідуванню ОСОБА_9 не виявлено.
Не підтверджує факт умисного нанесення ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 удару і свідок ОСОБА_15 , яка в суді показала, що побачила лише рух руки ОСОБА_7 зверху вниз чи в бік, який був удар, вона не може сказати, ОСОБА_16 відійшла, а ОСОБА_7 залишилась на місці.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що отриманих судом доказів не достатньо для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 , а тому її слід виправдати за недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не провів всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, в тому числі щодо перевірки показів потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , не надав належної оцінки висновку судово - медичної експертизи №419 від 23.10.2014р. та висновку експерта №157/419 від 16.12.2014р., тобто не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки щодо недоведеності вини обвинуваченої є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду, суд першої інстанції зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані досудовим слідством та стороною обвинувачення та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину.
Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки в його основу покладено належні й допустимі докази, досліджені в судовому засіданні, у тому числі ті, на які вказує в апеляційній скарзі прокурор, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин провадження у їх сукупності.
Рішення суду першої інстанції про необхідність виправдання ОСОБА_7 є правильним, з яким колегія суддів погоджується.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та вважає за необхідне залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4