іменем України
Справа №1-26/11
31 березня 2011 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О.
при секретарі Брагіда А.А.,
за участі прокурора Котяша А.І.,
за участі підсудного ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за звинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого зварювальником на машинах контактного зварювання ТОВ Компанія «Вітава», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,
-у скоєнні злочину за ст. 190 ч.1 КК України,
ОСОБА_1, заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Злочин скоєно при таких обставинах: 20.03.2009 року, ОСОБА_1, будучи учнем Відокремленого структурного підрозділу Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Вище професійне училище» звернувся до Славутицького міського центру зайнятості, як особа, що шукає роботу. В той же день під час проведення реєстрації центром зайнятості була заповнена реєстраційна картка на ОСОБА_1, як на особу, що шукає роботу і одночасно він був ознайомлений з пам'яткою про права та обов'язки особи, що шукає роботу, про що власноручно розписався. Відповідно до цієї пам'ятки, складеної у відповідності до Закону України «Про зайнятість населення», ОСОБА_1 у випадку працевлаштування зобов'язаний був повідомити про це Славутицький міський центр зайнятості. 27.03.2009 року, ОСОБА_1, будучи учнем ВСП НТУ ім. М.П. Драгоманова «Вище професійне училище» і відповідно до діючого законодавства отримуючи в зв'язку з цим дохід - стипендію, маючи умисел на заволодіння чужим майном, вирішив не повідомляти про свою зайнятість, яка приносить йому дохід в міський центр зайнятості з метою отримання грошової допомоги по безробіттю та написав заяву на ім'я директора Славутицького міського центру зайнятості ОСОБА_2 про надання йому статусу безробітного і отримав його з призначенням виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до даних центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суму виплачених доходів та обміну даними центрів зайнятості з ДПА, ОСОБА_1 протягом часу з 27.03.2009 року по 28.10.2009 року навчався в Відокремленому структурному підрозділі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Вище професійне училище», отримуючи при цьому стипендію. На протязі вказаного періоду, ОСОБА_1, достовірно знаючи про необхідність повідомлення до міського центру зайнятості про своє навчання, цього при неодноразовому відвідуванні не зробив і шляхом обману почав отримувати і отримував до 28.10.2009 року грошові виплати у вигляді допомоги по безробіттю на загальну суму 3939 гривень 90 копійок, тобто умисно заволодів чужим майном шляхом обману.
Допитаний в якості підсудного ОСОБА_1, свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю. Суду пояснив, що в період з літа 2008 року по 14.03.2009 року він працював в компанії «Вітава» на посаді зварювальник на машинах контактної та пресової зварки. Коли працював в компанії «Вітава», то вирішив здобути професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. З цією метою поступив на навчання до Відокремленого структурного підрозділу Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Вище професійне училище», яке розміщене на базі Центру професійного розвитку м. Славутича Київської області. 01.09.2008 року він був зарахований до складу учнів зазначеного учбового закладу. Під час навчання в даному учбовому закладі він отримував стипендію в розмірі близько 200 гривень в місяць. 14.03.2008 року його звільнили з компанії «Вітава» в зв'язку зі скороченням штатів. Після звільнення з роботи, він продовжив навчання в ВСПНПУ ім.М.П. Драгоманова «Вище професійне училище», де продовжував отримувати стипендію. Так як коштів, які отримував у вигляді стипендії на життя не вистачало, то вирішив звернутися до Славутицького міського центру зайнятості та стати на облік і отримавши статус безробітного, отримувати допомогу по безробіттю до працевлаштування. Він знав, що отримуючи стипендію, не має права отримувати допомогу по безробіттю, але йому необхідні були кошти і тому вирішив в центрі занятості про це не говорити. 20.03.2009 року, він звернувся до Славутицького міського центру зайнятості, як шукаючий роботу. Під час постановки на облік та отримання статусу безробітного він про те, що навчається і отримує стипендію нікому не повідомляв. Він власноручно написав заяву щодо отримання статусу безробітного, його ознайомили з пам'яткою про права та обов'язки особи, що шукає роботу, про що він особисто розписався. Отримавши статус безробітного, почав отримувати допомогу по безробіттю з 15.05.2009 року і виплачували допомогу до 28.10.2009 року. Гроші, які нараховувались як допомога з центру зайнятості, він знімав з рахунку в «Ощадбанку» і витрачав на себе. Під час знаходження на обліку в центрі зайнятості ходив на відмітки до центру. Під час кожного відвідування центру зайнятості він не розповідав, що навчається в училищі та отримує стипендію. В кінці жовтня 2009 року йому зателефонувати з центру зайнятості та повідомили, що він незаконно отримував допомогу по безробіттю на протязі періоду перебування на обліку в центрі зайнятості. Він цього не заперечував. Також пояснили, що необхідно повернути кошти в сумі 3939,90 гривень, так як саме цю суму грошей він отримав від центру зайнятості в період перебування на обліку. Дану суму він виплатив добровільно в повному обсязі 08.11.2010 року. На даний час у скоєному щиро розкаюється і заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, оскільки він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, у скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував завдані збитки.
Прокурор не заперечував проти заявленого клопотання, вважає, що провина підсудного в судовому засіданні знайшла підтвердження, але до нього можна застосувати ст.45 КК України і звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, оскільки підсудний дійсно щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдані ним збитки.
Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що дії підсудного правильно кваліфіковано за ознаками шахрайства, тобто заволодіння майном шляхом обману. Дії підсудного відповідають кваліфікуючим ознакам ч.1 ст.190 КК України.
У відповідності до вимог ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Заслухавши думку усіх учасників судового засідання, з приводу даного клопотання, вивчивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку необхідно визнати підсудного винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України. В той же час з урахуванням характеристики особи підсудного, суд прийшов до висновку що до підсудного можливо застосувати ст. 45 КК України, оскільки підсудний вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, так як під вчиненням злочину вперше розуміється, що особа раніше не вчинила будь-якого діяння передбаченого Особливою частиною КК, про що на практиці свідчить відсутність у особи непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений злочин, крім того у скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував завдані ним збитки.
Відповідно до ч.2 ст.7-2 КПК України за наявності підстав зазначених у статті 45 КК України у справах які надійшли до суду з обвинувальним висновком суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.
На підставі наведеного і керуючись ст. 7-1, 7-2 КПК України, ст. 45 КК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним за ст. 190 ч.1 КК України.
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 190 ч.1 КК України і закрити кримінальну справу у зв'язку з дійовим каяттям.
Міру запобіжного заходу до ОСОБА_1, - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.
На постанову може бути подана апеляція в апеляційний суд Київської області через Славутицький міський суд на протязі 7 днів.
Суддя Т. О. Малишенко