Справа № 372/6186/14-ц Головуючий у І інстанції Мора О. М.
Провадження № 22-ц/780/6518/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 26 01.12.2015
Іменем України
01 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді Фінагєєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Нагорної Г.О.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2014 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 77.1/АЄ-436.07.2 від 24 липня 2007 року в сумі 22 348, 88 доларів США та 541 066 грн. 61 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 20 861, 75 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 1 487, 13 доларів США, загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 482 983 грн. 96 коп., загальна сума 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості та процентам - 58 082 грн. 64 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу споживчий кредит в розмірі 25 300 доларів США терміном по 24 липня 2014 року включно під 12,5% річних. Факт отримання кредитних коштів в сумі 25 300 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки. З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вказаним договором, 24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2015 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АЄ-436.07.2 від 24 липня 2007 року у розмірі 22348, 88 доларів США та 82 479 грн. 27 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 20 861,75 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 1 487, 13 доларів США; загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 82 479 грн. 27 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 зазначає, що строк на пред'явлення вимог до поручителя сплив у зв'язку з припиненням поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України. Оскільки 28 серпня 2009 року банк реалізував своє право на дострокову вимогу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, цей день є строком виконання основного зобов'язання, від якого необхідно відраховувати шестимісячний строк для пред'явлення банком вимоги до поручителя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_3 зазначає, що звернувшись до нотаріуса із заявою щодо примусового стягнення всієї суми заборгованості, банк змінив порядок повернення коштів, відповідно строк виконання основного зобов'язання є таким, що настав 28 серпня 2009 року. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості поза межами трьохрічного строку позовної давності, який сплив 28 серпня 2012 року. Суд першої інстанції у порушення норм матеріального права ухвалив рішення без застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 24 липня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №77.1/АЄ-436.07.2, згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит в розмірі 25 300 доларів США терміном по 24 липня 2014 року включно зі сплатою 12,5% річних.
Факт отримання позичальником коштів в сумі 25 300 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки від 24 липня 2007 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Згідно розрахунку, наданого ПАТ «Родовід Банк», заборгованість позичальника за кредитним договором № 77.1/АЄ-436.07.2 від 24 липня 2007 року станом на 15 січня 2015 року складає 22 348, 88 доларів США та 541 066 грн. 61 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 20 861, 75 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 1487, 13 доларів США; загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 482 983 грн. 96 коп.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 58 082 грн. 64 коп.
28 серпня 2009 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки Skoda, модель Octavia, рік випуску - 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 Зазначений автомобіль на підставі договору застави транспортного засобу № 77.1/АЄ-436.07.2 від 24 липня 2007 року переданий в заставу ПАТ "Родовід Банк". У виконавчому написі запропоновано за рахунок коштів, реалізованих від продажу автомобіля задовольнити вимоги ПАТ "Родовід Банк" у розмірі: кредит в сумі, еквівалентній 20 861, 75 доларам США, відсотки в сумі, еквівалентній 1 487, 14 доларам США, пеня в сумі, еквівалентній 593,2 доларам США, що становить еквівалент 22 942, 09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 183 284 грн. 36 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник та поручитель не виконують належним чином свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 3 березня 2004 року за № 283/8882 зазначено, що вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі зверненням ПАТ "Родовід Банк" у серпні 2009 року до нотаріуса та вчинення останнім виконавчого напису, позивач реалізував своє право кредитора на дострокове повернення коштів, а, отже, строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно вимог ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Задовольняючи позов ПАТ "Родовід Банк", суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сплив строк позовної давності, про застосування якого заявляв позичальник ОСОБА_3 Так, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір строком до 24 липня 2014 року. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2009 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса, а, отже, в цей день строк виконання основного зобов'язання вважається таким, що настав. Саме з цього моменту у банку починається перебіг строку позовної давності для звернення за захистом своїх прав та інтересів і закінчується 28 серпня 2012 року, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_3 Однак, знаючи про порушення своїх прав, ПАТ "Родовід Банк" пред'явив вимоги до позичальника лише 08 грудня 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, як загальної до вимоги про стягнення основної суми боргу, так і спеціальної до вимоги про стягнення пені.
Крім того, стягуючи заборгованість за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував наступне.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до п. 4.3 договору поруки, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2, цей договір припиняється, зокрема, припиненням дії кредитного договору.
Оскільки строк виконання основного зобов'язання настав 28 серпня 2009 року, а, отже, строк дії кредитного договору припинено, колегія суддів приходить до висновку, що банк мав право пред'явити вимогу до поручителя про стягнення боргу до 28 лютого 2010 року включно, шляхом пред'явлення позову до суду.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України (№ 6-6цс14).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Родовід Банк" звернувся з позовом до поручителя лише 08 грудня 2014 року, тобто поза межами встановленого законом строку, протягом якого існувало право банку пред'явити позов до поручителя.
На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.
Враховуючи вищенаведене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, на користь відповідачів з ПАТ "Родовід Банк" необхідно стягнути судовий збір, сплачений кожним з них за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 827 грн. та касаційної скарги у розмірі 2 557 грн. 80 коп., що разом становить 4 384 грн. 80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», місце знаходження - вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, ЄДРПОУ 14349442, на користь ОСОБА_3, місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», місце знаходження - вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, ЄДРПОУ 14349442, на користь ОСОБА_2, місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Фінагєєв В.О.
Судді: Кашперська Т.Ц.
ОСОБА_4