Справа №362/2236/15-ц
Провадження № 2/362/1593/15
25 листопада 2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - Медведєв К.В.,
при секретарі - Савчук Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації у м. Києві про визнання недійсним договору позики ,-
До суду надійшла позовна заява, в якій позивач просив: визнати недійсним договір позики коштів в сумі 60000 грн., укладений 20.03.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є недієздатною з 10.01.2008 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.03.2009 між ОСОБА_3 спору укладено договір позики в сумі 60000 грн. Протягом чотирьох років ОСОБА_3 виконувала умови вказаного договору. Натомість 05.06.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області визнав ОСОБА_3 недієздатною та встановив над нею опіку і призначив опікуна - ОСОБА_1
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 у 2008 році отримала серйозну душевну травму, після чого не усвідомлює значення своїх дій та часто буває дезорієнтована. За твердженням позивача. Відповідач страждає на стійкий психічний розлад, і не усвідомлювала значення своїх дій під час укладення спірного договору, а тому вказаний договір слід визнати недійсним.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
Третя особа надіслала суду лист, в якому просила позов роглядати за її відсутності, позов підтримала.
Суд, заслухавши присутніх учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позову повністю виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом достовірно встановлено, що 20.03.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про надання безвідсоткової позики (далі - спірний договір). За умовами вказаного договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 22.03.2011 року, загальна сума позики складає 60.000,00 грн.
Відповідно до розписок від 19.03.2012 року, 27.03.2012 року, 25.03.2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач отримував від ОСОБА_3 63.500,00 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2014 року у справі № 362/443/14-ц визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу у ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною. Встановлено над ОСОБА_3 опіку і призначити її опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючу у ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказане рішення набрало чинності.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 211ц від 04.08.2015 року ОСОБА_3 страждає на хронічний психічний розлад у формі шизофренії із січня 2008 року. За своїм психічним станом на 20.03.2009 року ОСОБА_3 не могла розуміти характер та значення своїх дій і керувати ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
Таким чином, факт того, що ОСОБА_3 з січня 2008 року страждала на психічний розлад, і за своїм психічним станом на 20.03.2009 року ОСОБА_3 не могла розуміти характер та значення своїх дій і керувати ними, тому позов є обґрунтованим матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 60, 88, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, є недієздатною з січня 2008 року.
Визнати недійсним договір про надання безвідсоткової позики, укладений 20.03.2009 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, предметом якого є позика коштів в сумі 60.000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя