Справа № 344/1038/15-ц
Провадження № 2/344/1897/15
23 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого Бородовського С.О.,
за участі секретаря Вовчанська І.М.
представника заявника ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_4 про виселення із службового житла,-
в позові вказано, що відповідачу надано службове житло - квартиру АДРЕСА_1. На даний час відповідач не перебуває у трудових відносинах із прокуратурою Івано-Франківської області, відповідач працює в прокуратурі в м. Одеса, а тому позивач просив суд виселити відповідача зі спірного службового житла.
15/07/2015 р. представник заявника подав заяву про уточнення позову, в якій просив суд про виселення відповідача безпосередньо із квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.
Однак у вказаній заяві не зазначено на відмову заявника від прохання з позову про зобов'язання відповідача вчинити дії. Також заявник не подав письмової заяви про залишення без розгляду позову у вказаній частині, про не підтримання позову у вказаній частині.
Тому відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
В судовому засіданні представник заявника підтримала позов з підстав, що в ньому зазначені.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, що в ньому зазначені.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила позов з тих підстав, що відповідач більше десяти років працює в прокуратурі, а спірне службове житло є єдиним житлом відповідача.
Судом встановлено наступні обставини.
11/07/2012 р. прокуратурою Івано-Франківської області та СПД ОСОБА_5 укладено інвестиційний договір, відповідно до якого надано земельну ділянку в обмін на зобов'язання передати квартири.
11/07/2012 р. прокуратурою Івано-Франківської області та СПД ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги, за яким СПД ОСОБА_5 відступив Прокуратурі Івано-Франківської області право вимоги про передачу у власність квартири №35.
08/08/2013 р. складено акт приймання вказаної квартири за зазначеним договором відступлення права вимоги.
Рішеннями Позивача від 31/10/2013 р. квартиру АДРЕСА_1 закріплено за Прокуратурою Івано-Франківської області як службову та надано в користування відповідачу.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №22575897 в користуванні відповідача перебуває спірна квартира, а також квартира в м. Вугледар Донецької області, в м. Шостка Сумської області, в м. Маріуполь Донецької області.
Протоколом №13 від 2013 р. засідання профкому первинної профспілкової організації Прокуратури Івано-Франківської області та адміністрації Прокуратури Івано-Франківської області задоволено клопотання відповідача про надання йому в користування спірного службового житла.
04/10/2013 р. відповідача звільнено з посади заступника прокурора м. Івано-Франківськ у зв'язку з переведенням в Генеральну прокуратуру України на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП України.
Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до п. 15 постанови Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 «Про службові жилі приміщення» службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні.
Відповідно до п. 18 постанови Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. № 37 «Про службові жилі приміщення» громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу (за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної власності).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Єдність системи вказаних органів проголошено щодо реалізації конституційних функцій прокуратури. Однак в житлових відносинах, які є видом цивільних правових відносин правосуб'єктівнсть органу визначається на підставі положення ст. 80 ЦК України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ст. 28 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Так, Прокуратура Івано-Франківської області є юридичною особою, до складу якої входять її підрозділи на території Івано-Франківської області, вказана обставина є загальновідомою і не підлягає доказуванню на підставі п. 2 ст. 61 ЦПК України.
Отже житлові відносини щодо надання відповідачу службового житла виникли між Прокуратурою Івано-Франківської області та відповідачем.
Крім цього безпосередньо між Прокуратурою Івано-Франківської області та відповідачем виникли трудові відносини з приводу працевлаштування відповідача, а в наступному відповідача звільнено з роботи в Прокуратурі Івано-Франківської області у зв'язку з переведенням на іншу роботу в іншу місцевість.
При цьому в судовому засіданні представник відповідача надала пояснення про те, що на час вирішення спору відповідач є працівником Прокуратури Одеської області, де працює і проживає на даний час.
Отже прокуратура становить єдину систему лише при реалізації при реалізації, встановлених для неї законом функцій. Однак трудові відносини встановлюються безпосередньо між працівником і відповідною прокуратурою області, а не між працівником і усією прокуратурою України, як про це надала в судовому засіданні пояснення представник відповідача.
Разом з цим представник відповідача не надала суду доказу того, що Генеральна прокуратура України або Прокуратура Одеської області уповноважені на надання в користування відповідачу службового житла на території м. Івано-Франківськ.
В свою чергу в ст. 124 ЖК України встановлено імперативну правову норму, відповідно до змісту якої робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.
Отже у зв'язку із припиненням трудових відносин відповідача з Прокуратурою Івано-Франківської області припинилось право відповідача на користування спірним службовим житлом.
Заперечення проти позову представник відповідача також обґрунтовувала положенням ст. 125 ЖК України, відповідно до змісту якої без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Так відповідач не надав суду доказу того, що він не менш як десять років пропрацював в Прокуратурі Івано-Франківської області.
За цих обставин судом встановлено, що позові обґрунтовано належним на те правовими підставами, а тому він підлягає до задоволення в частині виселення відповідача, який незаконно продовжує утримувати в користуванні службове житло, надане Прокуратурою Івано-Франківської області, з якою не перебуває у трудовому зв'язку, в якій не пропрацював не менш як десять років.
В свою чергу за заперечення проти позову не обґрунтовано належними на те правовими підставами, а тому є надуманими, оскільки засновано на помилковому тлумаченні змісту ст. 125 ЖК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” суд повинен вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, незалежно від того вірно чи помилково сторони просять застосувати ту чи іншу правову норму.
Разом з цим в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передання спірного майна даний позов не підлягає до задоволення, оскільки виселення відповідача зі спірного службового житла і є вирішенням спору щодо користування сторонами спірним майном. При цьому виселення особи зі спірного житла є самостійним способом захисту права в даному спорі і не передбачає ухвалення будь-яких додаткових резолюцій щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо їх виселення, оскільки виселення є примусовою формою поновлення порушених прав позивача в сфері користування спірним службовим житлом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” суд повинен вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, незалежно від того вірно чи помилково позивач просить застосувати ту чи іншу правову норму.
Відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до п. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже утримання відповідачем службового житла після припинення службових відносин з Прокуратурою Івано-Франківської області є порушенням прав позивача.
Відповідно до п. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже з відповідача підлягає стягненню мінімальний розмір судового збору.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити частково;
виселити ОСОБА_4 зі службового житла-квартири №35 по вул. Південний бульвар, 21 в м. Івано-Франківськ без надання іншого житла;
в іншій частині позову відмовити;
стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 243,60 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя Бородовський С.О.