Справа №0903/813/2012 Номер провадження № 2/0903/238/2012
24 жовтня 2012 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Данилюк М.П.,
з участю: секретаря Фурманюк В.М.,
відповідача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про визнання недійсним договору кредиту №IFVWGA00000110 від 26.10.2007 року,-
Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року на загальну суму 107825,36 Дол.США, що за офіційним курсом НБУ від 05.07.2012 року складає 861794,20 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, які знаходиться за адресою с.Ільці Верховинського району Івано-Франківської області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки №б/н від 26.10.2007 р.) ПАТ КБ "Приват Банк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приват Банк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити відповідача, та осіб що проживають, або зареєстровані в житловому будинку.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору кредиту IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року.
Ухвалою суду від 24.10.2012 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення залишено без розгляду.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що кредитний договір, а саме п.7.1 цього договору є незаконним, протиправним та таким, що порушує норми законодавства України, оскільки ціна договору визначена в доларах США, без посилання на національну валюту, що зумовило те, що при вчиненні правочину, ним було допущено помилку щодо обставин, які мають істотне значення для нього. Крім того, зазначає, що відповідно до п.5.1 Кредитного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і він діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором, що суперечить вимогам законодавства про строки та терміни. Кредитний договір у п.п.2.2.9 та 7.3 містить елементи інших договорів, а саме договір послуг та договір іпотеки нерухомого майна, а тому даний договір є змішаним договором і створює обов'язки для другого з подружжя, оскільки майно є спільною сумісною власністю і вимагає нотаріального посвідчення. Тому просить здійснити тлумачення кредитного та іпотечних договорів на предмет укладення чи не укладення цих договорів, визнати недійсним договір кредиту IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року та договір іпотеки.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 вимоги за зустрічним позовом підтримав, просить визнати недійсним договір кредиту IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року та договір іпотеки, а також здійснити тлумачення кредитного та іпотечного договорів.
Представник відповідача за зустрічним позовом- ПАТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з'явився повторно, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений в установленому порядку.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про визнання недійсним договору кредиту №IFVWGA00000110 від 26.10.2007 року, здійснення тлумачення кредитного та іпотечного договорів слід відмовити з наступних підстав.
Згідно кредитного договору № IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 50 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.10.2017року.
Кредитний договір № IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року забезпечено договором іпотеки №б/н, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:
- земельну ділянку, площею 0,1521 га, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №119572, вид. Ільцівською сільською радою Верховинського району 06.09.2004 року, що знаходиться за адресою с.Ільці Верховинського району Івано-Франківської області. Експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 91 260 грн.;
незавершений будівництвом житловий будинок, матеріал стін - цегла, готовністю 52%, за адресою с.Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, що належить іпотекодавцю на праві власності зареєстрованого на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №119572, вид. Ільцівською сільською радою Верховинського району 06.09.2004 року, Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації Івано-Франківської області за реєстраційним номером 19937610, номер запису:2 в книзі 1 НБ. Експертна грошова оцінка становить 378 750 грн.
У п.7.1 Кредитного договору вказано, що платежі з повернення кредиту здійснюватимуться в період з 15 по 20 число кожного місяця у сумі 794,23 дол.США (а.с.18).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до ст. 638 ч.1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача ОСОБА_1, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.
Крім того, як вбачається із наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № IFVWGA 00000110 від 26.10.2007 року, позивач до 06.08.2009 року виконував умови Кредитного договору, проводив оплату кредиту та відсотків, що є також доказом того, що з моменту укладання кредитного договору позивача влаштовували його умови, зокрема, щодо процедури здійснення погашення кредиту (а.с.10-12).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.2 Закону України “Про банки та банківську діяльність”кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Відповідно до статі 2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Згідно ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність”документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.
Відповідно ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Тобто, враховуючи вище викладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.
Банківська ліцензія №22, видана ПАТ КБ“ПриватБанк”, надає право ПАТ КБ “ПриватБанк” здійснювати банківські операції, зокрема визначені ч.1 ст.47 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, тобто надавати кредити в іноземній валюті (а.с.30).
Згідно ч.3 ст.47 вказаного закону дана операція належить виключно до банківської операції, здійснювати яку дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Резиденти України мають право розпоряджатися отриманим кредитом в іноземній валюті за умовами, передбаченими кредитним договором. Комерційні банки здійснюють кредитне обслуговування позичальників на договірних умовах. Отже, визначення грошового зобов'язання в кредитному договорі в іноземній валюті не суперечить законодавству України.
При укладенні договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те, що зміна курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено жодних підстав, передбачених Законом, необхідних для тлумачення умов кредитного та іпотечного договорів на предмет укладення чи неукладення цих договорів та визнання даних договорів недійсними, оскільки, дані договори між сторонами підписані повноваженими особами, вони містять всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення позивача з пропозицією щодо укладання договору та погодження відповідачем на укладання такого договору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 213,524,526,572,631,632,1054 ЦК України,ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 44 Закону України “Про Національний банк України”, ст. 5 Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.ст.209,213-215 ЦПК України,-
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про визнання недійсним договору кредиту №IFVWGA00000110 від 26.10.2007 року, договору іпотеки та здійснення тлумачення кредитного та іпотечного договорів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано -Франківської області через Верховинський районний суд протягом десяти днів з часу його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: ________________________ М.П. Данилюк
Повний текст рішення виготовлений 28.10.2012р.