"16" листопада 2015 р. м. Київ К/800/44939/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року
у справі № 2а/0470/11033/12
за позовом ОСОБА_4
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року у позові відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.05.2011 року № 0000561703. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2007 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець (Дніпропетровська міська рада) передав, а орендар (ОСОБА_4) прийняв в строкове платне користування строком на 15 років земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,4865 га.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 48% або 0,2335 га.
14.03.2008 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) було укладено додатковий договір до договору оренди землі від 28.12.2007 року, яким було внесено зміни в частині розміру орендної плати. Так, відповідно до п. 4.1 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях) з урахуванням п. 2.1 цього Договору, у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», незалежно від мети використання, згідно з чинним законодавством.
На виконання вимог ст.ст. 285-288 Податкового кодексу України Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 року № 0000561703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 133 166, 91 грн. та зазначено граничний строк сплати протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік правомірно керувався нормами пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а не положеннями договору оренди земельної ділянки.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем правильно здійснено нарахування та сплату податку відповідно до умов договору.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), вона у відповідності до положень Податкового кодексу України залишається загальнодержавним податком.
Згідно із пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Справляння всіх обов'язкових платежів відбувається на підставі норм Податкового кодексу України, а решта норм права, зокрема, цивільно-правові, земельні норми тощо можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам податкового законодавства.
В свою чергу, норми статті 288 Податкового кодексу України містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Так, за загальним правилом пункту 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Водночас, спеціальний припис пункту 288.5 Податкового кодексу України встановлює, що розмір орендної плати встановлюється договором, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (підпункт 288.5.1 цього пункту).
Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).
З наведеної норми випливає, що незалежно від установленого договором розміру орендної плати сума річного платежу не повинна бути меншою від певної суми.
Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.
При цьому, з огляду на норми ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом касаційної інстанції враховується правова позиція Верховного Суду України, викладена у рішенні від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.
Згідно із ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до абз. 1 п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок орендної плати за землю позивачу здійснено з урахуванням базової вартості одного квадратного метра у м. Дніпропетровську, яка на 2008 рік становила 244,01 грн., показників нормативно-грошової оцінки земельних ділянок по місту та коефіцієнтів індексації за 2008-2010 роки, а саме: БВ*ЗК*СЛК*КФВ*S*48%, де БВ - базова вартість одного квадратного метра; ЗК - зональний коефіцієнт; СЛК - сукупний локальний коефіцієнт; КФВ - коефіцієнт функціонального використання; S - загальна площа; 48% - частка площі (згідно з договором оренди), за яку справляється оренда. Сума нарахованої позивачу орендної плати за землю на 2011 рік дорівнює 133 166, 91 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року у справі № 2а/0470/11033/12 скасувати.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року у справі № 2а/0470/11033/12 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук