16 листопада 2015 року м. Київ К/800/31595/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
суддів Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року
у справі № 816/313/14
за поданням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
до Фермерського господарства «Ямал»,
треті особи - Полтавське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»,
АТ «Прокредит банк»,
ПАТ «Полтава-банк»,
про застосування арешту коштів на рахунках платника податку,
встановив:
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернуламь до суду з поданням до Фермерського господарства «Ямал» про застосування арешту коштів на рахунках платника податку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року, у задоволенні подання відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами касаційної скарги не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв'язку з ненаданням документального підтвердження фінансово-господарської діяльності ФГ «Ямал» за 2011-2013 роки на запити Кобеляцького відділення Кременчуцької ОДПІ від 17.05.2013 року № 759/10/150 та від 19.12.2013 року № 991/10/1613, на підставі пп.пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України начальником Кременчуцької ОДПІ прийнято наказ від 23.12.2013 року № 1811 про проведення позапланової невиїзної перевірки ФГ «Ямал» з питань дотримання податкового законодавства з фіксованого сільськогосподарського податку та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року.
Встановлено, що позивачем не проведено документальну невиїзну перевірку ФГ «Ямал» через ненадання відповідачем інформації та копій підтверджуючих документів для проведення перевірки з питання дотримання податкового законодавства з фіксованого сільськогосподарського податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року, у зв'язку із чим 27.12.2013 року Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 27.12.2013 року № 215/16-13/34865149 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Ямал».
22.01.2014 року заступником начальника Кременчуцької ОДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФГ «Ямал», яким застосований умовний арешт майна.
У зв'язку з тим, що відповідач документів на запити податкової інспекції не надав, що унеможливило проведення перевірки, позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податку.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного подання з огляду на таке.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно із пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
В силу п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за наявності підстав, визначених у п.94.2 приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказ від 23.12.2013 року № 1811 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлений позивачу 24.12.2013 року та отриманий ним лише 03.01.2014 року, хоча сама перевірка розпочалася 24.12.2013 року, а закінчена 27.12.2013 року, тобто, позивачем порушений порядок проведення перевірки.
Таким чином, враховуючи те, що в період проведення документальної невиїзної перевірки позивачем на адресу ФГ «Ямал» запити про надання інформації та документальне підтвердження фінансово-господарської діяльності підприємства за 2011-2013 роки не надсилалися, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ненадання платником податків інформації на запити Кременчуцької ОДПІ поза межами перевірки, не дає контролюючому органу право застосовувати адміністративний арешт майна платника податків.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року у справі № 816/313/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук