16 листопада 2015 року м. Київ К/800/36533/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року
у справі № 2а-2127/10/1370
за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства
до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.10.2007 року № 001063150/0, від 21.03.2008 року № 000244150/0, від 02.09.2008 року № 0007491501/0, від 18.11.2008 року № 0010531501/0. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 року замінено Державну податкову інспекцію у Сокальському районі правонаступником - Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Позивач звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірок, якими встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», в результаті чого ним несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача за період з 31.01.2007 року по 25.04.2007 року відповідачем складено акт від 14.05.2007 року № 356/150/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою від 31 до 90 календарних днів в сумі 24 492, 00 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 24 492, 00 грн. виникла внаслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2006 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.01.2007 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2007 року № 000471150/0, яким за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 24 492, 00 грн. нараховано штраф у розмірі 20% в сумі 4 898, 41 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 31.05.2007 року по 28.11.2007 року відповідачем складено акт від 12.12.2007 року № 1147/150/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою більше 90 календарних днів в сумі 29 961, 00 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 29 961, 00 грн. виникла внаслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2007 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.05.2007 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2007 року № 001308150/0, яким за затримку на 182 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 29 961, 00 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 14 980, 54 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 04.05.2007 року по 28.09.2007 року відповідачем складено акт від 11.10.2007 року № 905/150/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою від 31 до 90 календарних днів в сумі 12 987, 88 грн. та більше 90 днів в сумі 24 655, 12 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 37 643, 00 грн. виникла внаслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2007 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 03.05.2007 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2007 року № 001062150/0, яким за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 12 987, 88 грн. нараховано штраф у розмірі 20% в сумі 2 597, 56 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 15.10.2007 року № 001063150/0, яким за затримку на 148 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 24 655, 12 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 12 327, 57 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 03.07.2007 року по 19.12.2007 року відповідачем складено акт від 08.01.2008 року № 7/150/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою більше 90 календарних днів в сумі 30 503, 04 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 30 503, 00 грн. виникла внаслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2007 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 02.07.2007 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2008 року № 000039150/0, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 30 503, 04 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 15 251, 52 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 30.01.2009 року по 28.04.2010 року відповідачем складено акт від 05.05.2010 року № 430/160/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою більше 90 календарних днів в сумі 33 598, 00 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 33 598, 00 грн. виникла в наслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.01.2009 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2010 року № 0004571601/0, яким за затримку на 453 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 33 598, 00 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 16 799, 05 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 31.07.2007 року по 05.03.2008 року відповідачем складено акт від 17.03.2008 року № 234/150/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів в сумі 37 816, 00 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 37 816, 00 грн. виникла внаслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2007 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.07.2007 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2008 року № 000244150/0, яким за затримку на 218 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 37 816, 00 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 18 908, 04 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 01.10.2007 року по 15.08.2008 року відповідачем складено акт від 18.08.2008 року № 766/150/20845840, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів в сумі 186 453, 00 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 186 453, 00 грн. виникла в наслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість, а саме: у сумі 35 270, 00 грн. за серпень 2007 року граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 01.10.2007 року; в сумі 39 092, 00 грн. за вересень 2007 року граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.10.2007 року; у сумі 38 843, 00 грн. за жовтень 2007 року граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.11.2007 року; в сумі 34 593, 00 грн. за листопад 2007 року граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 04.01.2008 року; в сумі 38 655, 00 грн. за грудень 2007 року граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 30.01.2008 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2008 року № 0007491501/0, яким за затримку на 319 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 186 453, 00 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 93 226, 56 грн.
За результатами перевірки позивача за період з 03.03.2008 року по 30.09.2008 року відповідачем складено акт від 12.11.2008 року, яким встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів в сумі 27 769, 00 грн. Узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 27 769, 00 грн. виникла внаслідок самостійного декларування позивачем суми податкового зобов'язання згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 03.03.2008 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2008 року №0010531501/0, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 27 769, 00 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 13 884, 54 грн.
Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо часткового задоволення позову, оскільки податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно із пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (проведення платником податків процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу).
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно із пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлена відповідальність платників податків за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.
З врахуванням викладеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на додану вартість його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданих податковим органом розрахунків штрафних санкцій, згідно наданих позивачем платіжних доручень та податкової звітності з податку на додану вартість вбачається, що податковим органом віднесено сплачені позивачем суми податку на додану вартість на погашення податкового боргу, який виник за минулі періоди.
Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно із п. 5.3 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12.05.1994 року № 37 при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.
Враховуючи те, що позивачем не надано суду платіжних доручень в підтвердження сплати ним узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у встановлені терміни (граничні терміни сплати) із зазначенням призначення платежу ПДВ за грудень 2006 року, ПДВ за квітень 2007 року, ПДВ за березень 2007 року, ПДВ за травень 2007 року, ПДВ за грудень 2008 року, суди дійшли до вірного висновку про безпідставність позовних вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень рішень від 16.05.2007 року № 000471150/0, від 14.12.2007 року № 001308150/0, від 15.10.2007 року № 001062150/0, від 16.01.2008 року № 000039150/0, від 17.05.2010 року № 0004571601/0.
Щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2007 року № 001063150/0, від 21.03.2008 року № 000244150/0, від 02.09.2008 року № 0007491501/0, від 18.11.2008 року № 0010531501/0, судами встановлено, що відповідачем, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховані вказані платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.
Вірним є висновок судів, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, оскільки право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 2а-2127/10/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук