25 листопада 2015 року м. Київ К/800/13940/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (далі - Військовий комісаріат АРК) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року,
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням уточнень, просила визнати протиправними дії Військового комісаріату АРК щодо зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року на суму допомоги по безробіттю отриману у Сімферопольському районному центрі зайнятості у вересні 2008 року та її відрахування; зобов'язати розрахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року без врахування суми допомоги по безробіттю за вересень 2008 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військового комісаріату АРК щодо зменшення розміру виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року. Визнано протиправними дії Військового комісаріату АРК щодо невиплати ОСОБА_2 в повному розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року. Зобов'язано Військовий комісаріат АРК розрахувати і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року без врахування суми виплаченої допомоги по безробіттю у вересні 2008 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі №2-а-17/09/0118 поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісарату АРК з 4 лютого 2008 року. Зобов'язано Військовий комісаріат АРК розрахувати та сплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 4 лютого 2008 року по 18 травня 2010 року включно.
Наказом Військового комісара АРК від 1 червня 2010 року №99 позивача поновлено на роботі з 4 лютого 2008 року на посаді провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісаріату АРК.
Відповідно до довідки Сімферопольського міського центру зайнятості ОСОБА_2 перебувала на обліку в Сімферопольському районному центрі зайнятості з 18 лютого 2008 року, у вересні 2008 року отримала допомогу по безробіттю в розмірі 543 грн 50 коп.
Згідно розрахунку заробітної плати позивача Військового комісаріату АРК у вересні 2008 року: середньомісячний заробіток нараховано у розмірі 1772 грн та утримано допомогу по безробіттю 534 грн 50 коп.
Так, у відповідності до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною першою статті 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу «з» пункту 1 розділу 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили не було передбачено виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням виплат допомоги по безробіттю, положеннями статті 235 КЗпП України та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 не передбачено будь-яких відрахувань із заробітної плати у зв'язку з отриманням державної соціальної допомоги по безробіттю, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(
доповідача)
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб