18 листопада 2015 року м. Київ К/800/40814/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Юрченко В.П.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Буняка Ю.І.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014
у справі № 810/519/14-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № 0001512204.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що зафіксований в акті перевірки факт неперебування платника за місцезнаходженням спростовується наявними у справі доказами та не може слугувати підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати судові рішення зі спору та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність платника за податковою адресою виключає можливість перевірити правильність формування ним податкової звітності у рамках здійснення заходів з податкового контролю.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам в оскаржуваній частині, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.
Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності за жовтень 2013 року.
Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 25.11.2013 № 260/22-4/35256333, в якому викладено висновок Інспекції про відсутність платника за місцезнаходженням (за адресою: смт Кодра Макарівського району, вул. Ковпака, 2), що виключає можливість перевірити правильність визначення Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 1 767 524 грн.
Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2013 року в розмірі 1 767 524 грн.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
За правилами підпункту 75.1.1 цього пункту камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що
камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Наведене виключає можливість притягнення платника до відповідальності, застосування до нього будь-яких негативних наслідків у сфері оподаткування у разі неподання платником додаткових документів, які не підлягають аналізу при проведенні даного виду перевірки.
Наведене у світлі обставин даної справи означає відсутність у Інспекції компетенції на перевірку фактичного перебування платника за податковою адресою у рамках проведення камеральної перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.
До того ж, у будь-якому разі власне неперебування платника за місцезнаходженням не свідчить про недостовірність поданої ним податкової звітності.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком правомірно скасували оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування судових актів зі спору не вбачається.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 810/519/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
В.П. Юрченко