18 листопада 2015 року м. Київ К/800/31688/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Басая М.М.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2014
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014
у справі № 812/514/14
за позовом публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (далі - Товариство)
до Інспекції
та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум надмірно сплачених коштів.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо повернення Товариству надмірно сплаченого податку на прибуток у сумі 37 500 000 грн., а також про стягнення з Державного бюджету України на користь платника зазначеної суми наміру сплаченого податку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014, позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто надміру сплачений податок на прибуток у розмірі 37 500 000 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на їх невідповідність матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом.
Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення платником порядку подання заяви про повернення надміру сплаченого податку, позаяк до цієї заяви Товариством не було додано документів на підтвердження факту перерахування коштів до бюджету. До того ж, на думку Інспекції, авансові внески з податку на прибуток мають правову природу відмінну від грошового зобов'язання, а тому не підлягають поверненню як надміру сплачений податок.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що у податкових деклараціях з податку на прибуток, поданих до контролюючого органу за звітні періоди з 1 кварталу 2011 року по 4 квартал 2012 року, Товариством було задекларовано податкові зобов'язання з податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету, в загальній сумі 45 724 994 грн.
Фактично за вказаний період позивачем було перераховано до бюджету 80 823 527,50 грн. податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями (копії яких залучені до матеріалів справи), у зв'язку з чим на час вирішення даного спору у позивача утворилася переплата з цього податку в загальному розмірі 37 974 657,86 грн.
Позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплаченого податку шляхом його перерахування на рахунок Товариства; втім вказану заяву було залишено відповідачем без належного реагування.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Так, згідно з пунктом 43.1 цієї статті ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.3 розглядуваної статті ПК обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
В силу пункту 43.5 статті 43 ПК контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, позивачем було дотримано наведені вимоги для одержання наявної переплати з податку на прибуток, у зв'язку з чим суди цілком об'єктивно кваліфікували відмову Інспекції надати висновок про повернення оспорюваної суми коштів з бюджету як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що призвела до виникнення перед платником бюджетної заборгованості, та на підставі цього правомірно стягнули з Державного бюджету України на користь платника вказану суму податку.
При цьому суди правильно зазначили про відсутність підстав для висновку про різну правову природу платежів з податку на прибуток та авансового платежу з цього податку, позаяк елементи цих податкових платежів є тотожними.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть зміни або скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.
За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі № 812/514/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько