17 листопада 2015 року м. Київ К/800/15912/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року
у справі № 2а-8217/11/1370
за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
до ОСОБА_1
треті особи: Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват-банк»
про стягнення податкового боргу, -
встановив:
ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, треті особи: УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, ПАТ КБ «Приват-банк» про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 18 680 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року позов ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь бюджету заборгованість в розмірі 18 680 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
ДПІ у Сихівському районі міста Львова не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 жовтня 2009 року Львівським ВРЕР ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 здійснено першу реєстрацію в Україні транспортного засобу марки Fiat SCUDO, державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску.
Відповідно до розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті відповідачем під час здійснення першої реєстрації вказаного транспортного засобу в Україні, сума податку становить 18 680 грн.
Відповідно до довідки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16 лютого 2011 року № 2081/17-115 кошти по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 18 680 грн. до бюджету від ОСОБА_1 не надходили.
За змістом статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Відповідно до частини 4 статті 5 вказаного Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (ч.6 ст.5 названого Закону).
За змістом пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
З огляду на зміст наведених положень законодавства, колегія суддів зазначає, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому, відсутність документів про сплату податку є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що порядок стягнення з платників податків несплачених податкових (грошових) зобов'язань на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а на час звернення контролюючим органом з позовом до суду - положеннями Податкового кодексу України.
Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 названого Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Вимоги наведених положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» кореспондуються з приписами пункту 93.5 статті 95, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (чинними на момент звернення позивача з даним позовом до суду).
Отже, для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів дане податкове (грошове) зобов'язання повинно набути статусу податкового боргу.
Таким чином, з огляду на зміст наведених положень податкового закону, відсутність в матеріалах справи належних доказів наявності у відповідача податкового боргу по узгодженому податковому зобов'язанню по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та з врахуванням встановлених судами обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача спірної суми.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
С.С. Пасічник