19 листопада 2015 року м. Київ К/800/2941/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Малиніна В.В., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області (далі - УПФ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення за касаційною скаргою представника відповідача на ухвалу судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року,
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправними дії УПФ щодо невиплати йому пенсії по інвалідності у встановленому розмірі та зобов'язати виплати пенсію як інваліду 1 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС 1 категорії.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 7 червня 2011 року позов задоволено частково..
Одеський апеляційний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2013 року постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нову про задоволення позову. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_4 за статями 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу за вище згаданим законом у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року подання виконавчої служби про зміну способу та порядку виконання судового рішення задоволено.
Не погоджуючись з рішенням про зміну способу виконання рішення суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строків апеляційного оскарження, запропоновано упродовж тридцяти днів з дня отримання копії обґрунтувати заяву про поновлення строків.
У визначений строк судове рішення виконано не було, тому суддя апеляційної інстанції ухвалою від 17 грудня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені суддею апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу від 17 грудня 2014 року з направленням справи для продовження розгляду.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження визначені у статті 186 КАС України.
Відповідно до положень цієї норми, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Як свідчать матеріали справи, ухвала, яка була предметом оскарження в апеляційному суді, постановлена 30.10.2013 року у відкритому судовому засіданні за участю представника УПФ, проте апеляційна скарга до суду надійшла лише 21 жовтня 2014 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження.
У заяві про поновлення строку апеляційного оскарження відповідач наголошував на тому, що участі у засіданні 30 жовтня 2013 року не приймав, копія ухвали суду УПФ не направлялася, що є поважними підставами для поновлення такого строку.
Такі доводи обґрунтовано визнано неповажними з тих підстав, що представник відповідача перебував в судовому засіданні 30 жовтня 2013 року, про що свідчать записи журналу судового засідання. По даній справі відкрито виконавче провадження, боржником по якому є УПФ. 04.02.2014 року представником відповідача одержано розписку про виклик у судове засідання на 13.02.2014 року.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску апеляційного оскарження.
Під поважними причинами слід розуміти такі причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами. Таких причин УПФ не наведено.
На підставі наведеного, ухвала судді апеляційного суду, яка є предметом оскарження, відповідає дійсним обставинам справи та норма права, а доводи, викладені в касаційній скарзі - безпідставні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області відхилити, а ухвалу судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.В. Малинін
І.В. Штульман