10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"25" листопада 2015 р. Справа № 806/6707/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
при секретарі Іщенко І.П. ,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" вересня 2015 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" про стягнення коштів ,
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2015 позов Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області задовольнив частково.
Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" на користь Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за квітень-червень 2013 року у розмірі 3079,38 грн.
В решті позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову скасувати в цій частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі, зокрема зазначає, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що відповідачу дійсно було відомо про розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягали відшкодуванню. Відповідач не отримував від позивача повідомлення, передбаченого Інструкцією, про розмір фактичних витрат, а тому не мав змоги сплатити відповідну суму грошових коштів до ПФУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком №1, за квітень-червень 2013 року в розмірі 7362,15 грн.
Суд першої інстанції встановив, що Акціонерне товариство закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод", код ЄДРПОУ 00240081, (а.с.6-7, т.1) у зв'язку із зміною організаційно-правової форми товариства було перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Радомишльський машинобудівний завод", код ЄДРПОУ 00240081 (а.с.70-94, т.1).
В процесі розгляду справи суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 55 КАС України, замінив відповідача Акціонерне товариство закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Радомишльський машинобудівний завод" (статут товариства - а. с. 75 - 86, том 1; спеціальний витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а. с. 218 - 220, том 1).
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що підприємство у 2013 році не отримувало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонд України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 року (далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 6.4, 6.5 зазначеної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.8 Інструкції).
Отже, суд правильно вказав, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій на поточний рік та надіслання їх підприємству покладено на органи Пенсійного фонду, а підприємство зобов'язано здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах визначених відповідачем, згідно надісланих розрахунків на поточний рік.
Матеріали справи свідчать, що позивач надіслав відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.05.2013 р., проте він був повернутий позивачу без вручення (а. с. 9, 10, том 1; а. с. 65, 66, том 2).
Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обставина про отримання відповідачем 01.02.2013 року розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2012 рік (а.с.128, т.1), згідно якого щомісячна сума відшкодування підприємством з 01.01.2013 року Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 складає 1026,46 грн., встановлена судовим рішенням в адміністративній справі № 806/4482/13-а, яке набрало законної сили (а.с.239-243, т.1, а. с. 56-58, т. 2), за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Акціонерного товариства закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод" (з відповідача стягнуто на користь позивача 3079,38 грн. заборгованості по невідшкодованим сумам фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-березень 2013 року), і, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, не доказується при розгляді даної справи.
Окружний суд також правильно вказав, що факт зазначення у вищевказаному розрахунку АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод" (хоча на час його отримання найменування відповідача було ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод") не свідчить про те, що останній не повинен відшкодовувати витрати позивача на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4, оскільки зміна підприємством організаційно-правової форми підприємства не є підставою для невиконання свого обов'язку відшкодовувати такі витрати.
Матеріали справи стверджують, що ОСОБА_4 виплачена пенсія за квітень-червень 2013 року в сумі 3079,38 грн. (платіжні відомості на а. с. 20 - 22, том 1).
Враховуючи, що відповідачем доказів відшкодування Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 за квітень-червень 2013 року в сумі 3079,38 грн. не надано, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Підсумовуючи наведене, слід вказати, що постанова суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому її слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" вересня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Т.В. Іваненко
Л.В. Кузьменко
Повний текст cудового рішення виготовлено "30" листопада 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області вул.М.Житомирська, 8,м.Радомишль,Житомирська область,12201
3- відповідачу: Публічне акціонерне товариство "Радомишльський машинобудівний завод" вул.Самоплавського,29,м.Радомишль,Житомирська область,12201
4-Представнику відповідача : Пасічнику А.Й. - ,