"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/14359/15
Вищий адміністративний суд України в складі суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Кравцова О.В., Цуркана М.І.,
секретар судового засідання Вишняк О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційної скаргою ОСОБА_4 на постанову Миронівського районного суду Київської області від 9 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання рішення протиправним, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася в Миронівський районний суд Київської області з позовом до Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_5, в якому просила визнати протиправним рішення від 8 жовтня 2012 року №142 «Про затвердження технічної документації» та його скасування, скасування державного акту від 20 листопада 2012 року серії НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,09 га, зобов'язання передати їй у власність земельну ділянку площею 0,09 га по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 9 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року. в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати судові рішення, прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 липня 2014 року позивач звернулася до Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області з заявою про отримання у власність земельної ділянки розміром 0,09 га для ведення садівництва за адресою с. Яхни Миронівського р-ну Київської області, оскільки вказаною земельною ділянкою вона користується після смерті ОСОБА_6
21 серпня 2014 року позивач отримала письмову відповідь про те, що у зв'язку із відсутністю її заяви про приватизацію земельної ділянки площею 0,0896 га, ділянку було виділено ОСОБА_5, що підтверджується рішенням Яхнівської сільської ради 19 сесії 6 - го скликання № 142 від 8 жовтня 2012 року «Про затвердження технічної документації». На даний час земельна ділянка приватизованаі на неї виготовлений державний акт.
Вважаючи своє право на отримання у власність вказаної земельної ділянки порушеним та незаконним зазначене вище рішення сільської ради, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.
Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
В постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-493а14, від 9 грудня 2014 року у справі №21-308а14 зазначена наступна правова позиція.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Яхнівська сільська рада Миронівського району Київської області, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права на безоплатне отримання земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому відповідач не здійснював владних управлінських функцій.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Як наголосив Верховний Суд України, прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.
В цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
Сільська рада є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючі право розпорядження земельною ділянкою, міська рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (позивач) іншому (Жашківська міська Рада Черкаської області), яка має місце під час здійснення органом виконавчої влади владних управлінських функцій.
Відповідно до частини шостої статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права на спірну земельну ділянку. Відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.
За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У спірних правовідносинах виник спір про цивільне право.
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За приписами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, що в даних правовідносинах має місце спір про цивільне право, дана справа повинна бути розглянута за правилами цивільного процесуального законодавства.
Керуючись статтями 220, 221, 223, частини 1 статті 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 9 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - скасувати.
Провадження у справі №371/1653/14-а за позовом ОСОБА_4 до Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання рішення протиправним, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: