24 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1694/15
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 10.04.2015 року №504000006/2015/000006/1,
Позивач ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» 27 травня 2015 року звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що митний орган не навів обґрунтованих доводів, що декларантом заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, висновок щодо ненадання в повному обсязі витребуваних документів не відповідає дійсності. Позивач надав всі документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ст.53 МК України та додаткові документи, які були у позивача в наявності.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 10.04.2015 року №504000006/2015/000006/1.
Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" з Державного бюджету судовий збір у сумі 182,70 грн., сплачений платіжним дорученням № 02369 від 22.05.2015 року.
В апеляційній скарзі Миколаївської митниці ДФС України ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нової про відмову в повному обсязі в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
01 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ “Єдіная торговая компанія” РФ було укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, в межах якого з урахуванням Додатку №25 (Специфікації №25) від 24.02.2015 року, відповідно до якого ВАТ “Єдіная торговая компанія” зобов'язалося здійснити поставку позивачу товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 7 500 т. за ціною 270,00 доларів США за тонну на загальну суму 2 025 000 доларів США (а.с. 17-24).
З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 09.04.2015 року була подана електронна митна декларація №504010000/2015/000944 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару були надані : контракт від 01.04.2013 року, специфікація № 25 від 24.02.2015 року, інвойс № СН-001від 05.03.2015 року, накладні підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару від 25.03.2015 року, сертифікати якості.
У повідомленні від 09.04.2015 року митний орган зазначив, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (відсутня інформація щодо страхування товару), заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, неподання повних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у п.2.3 контракту від 01.04.2013 року, відповідно до ч.3 ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товару та її складових частин необхідно позивачу надати додаткові документи: 1) бухгалтерську документацію: платіжні документи про здійснення оплати за оцінюваний товар, щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 дол. США, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару на умовах п.2.3 контракту від 01.04.2013 року; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (а.с. 27).
Листом від 10.04.2015 року, на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи, зокрема: 1) біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту від 23.01.2015 року, 30.01.2015 року, 06.02.2015 року,13.02.2015 року, 20.02.2015 року та специфікації № 25. Також позивач повідомив митницю: що оплата товару буде здійснена після його митного оформлення відповідно з постановою НБУ від 23.02.2015 року № 124, що товар сода каустична не страхувався, що інших договорів із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, не укладалось, тому що позивач є кінцевим споживачем продукції (а.с. 42)
Позивач також надав митниці лист від 11.11.2013 року за вих. №504/101-10, яким він звернувся до ВАТ “ЄТК” з проханням направити належним чином оформлені копії договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаний з контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року, рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантажений товар, а також документи, які містять відомості щодо вартості товару та лист №240/5262 від 14.11.2013 року, яким контрагент позивача зазначив, що надати вищевказані документи не є можливим, оскільки вони містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню. Також в листі зазначено, що страхові документи на відвантажений товар неможливо надати, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010) (а.с . 45-46).
Висновки експертних організацій також не надавались позивачем, оскільки згідно п.п.8 п.3 ст.53 МК України передбачено надання або/та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем була надана митниці інформація біржових організацій про вартість товару.
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 року №504000006/2015/000006/1 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продані в Україну і час експорту яких є максимально наближений до митного оформлення оцінюваних товарів за рівнем 0,364 дол./кг (МД № 504010000/2013/002028 від 18.09.2013 року. Декларантом не було надано бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням знижки ціни товару на 40 дол. США., договір з третіми особами.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Митному Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України “Про ціни та ціноутворення”.
В апеляційній скарзі Миколаївської митниці вказується, що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме: товаросупровідни документи не містять необхідних складових митної вартості, тобто витрат на страхування товару; відсутнє обґрунтування заниження ціни товару на 40 дол. США відносно світових цін; наявність у митниці інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, яка значно відрізняється від заявленої декларантом митної вартості і, тому, оскаржуване рішення є правомірним.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України. метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та додаткові документи, які у нього були в наявності відповідно до вимог митного законодавства, серед яких: контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року, Специфікація № 25, інвойси № SK-35 та № CH-001 від 25.03.2015 року, платіжне доручення № 1692 від 14.04.2015 року, накладні, сертифікат про походження товару, сертифікати якості № 628, 629, біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту від 23.01.2015 року, 30.01.2015 року, 06.02.2015 року, 13.02.2015 року, 20.02.2015 року (а.с. 17-57).
Проте, відповідач в рішенні про коригування митної вартості товару від 10.04.2015 року зазначив, що позивачем не надано страховий поліс, документального обґрунтування зниження ціни, договір з третіми особами, хоча позивач у своєму листі зазначив на відсутність договору страхування, оскільки товар не страхувався, договору з третіми особами немає, оскільки позивач є кінцевим споживачем, а ціна договору встановлена в результаті комерційних переговорів між сторонами контракту.
Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними посилання апелянта стосовно того, що такий товар, як каустична сода зазвичай страхується і тому, позивач повинен був подати страхові документи, оскільки згідно з вищенаведеними нормами Закону, страхові документи подаються лише у разі фактичного страхування.
Твердження митного органу на те, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам позивача щодо заниження ціни на 40 доларів США спричинено наданням знижки, не можуть бути прийняті, оскільки із пояснень позивача слідує, що ця знижка є результатом комерційних переговорів.
Проте, вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митниця не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “МГЗ” та ВАТ “ЄТК” у п.2.3 контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low минус 40 дол. США, де FOB MED Low середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.
Статтями 189 та 190 ГК України визначено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції стосовно того, що суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на які підлягають державному регулюванню. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язки сторін зовнішньоекономічного контракту зазначати у договорі відомості про знижку та обґрунтовувати їх розмір. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір ціни за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було доведено, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки. В митній декларації в рядках 22,42 зазначена ціна товару в дол. США - 7735,50, а в рядку 41 одиниці виміру : 28650 кг. Якщо поділити ціну на вартість виходить 0,27 дол. США за 1 кг, що складає 270 дол. США за 1 тонну. В інвойсі також зазначена ціна товару 270 дол. США.
Поряд з цим, відповідач прийняв рішення, в якому скоригував ціну товару за другорядним методом: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а саме на підставі декларації позивача МД № 504010000/2013/002028 від 18.09.2013 року за тим же договором.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу.
Відповідачем було скориговано позивачу вартість товару, на підставі декларації від 18.09.2013 року для оцінювання товару, який ввозиться 09.04.2015 року. Час між ввезенням товару складає більше 1,5 року, що складно вважати одночасним експортом або максимально наближеним.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що надані для митного оформлення документи не місять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару, у зв'язку з чим рішення від 10.04.2015 року №504000006/2015/000006/1 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв