25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1202/15
Категорія: 9.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» до Державної фіскальної служби України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій та скасування наказу, -
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» (далі ТОВ «Артіль ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі ДФС України) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку України, МЕУ). З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив:
- визнати протиправними дії органів ДФС стосовно формування та направлення на адресу Мінекономрозвитку України подання на застосування спеціальної санкції;
- скасувати наказ Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189 в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;
- визнати протиправними дії Мінекономрозвитку України стосовно несвоєчасного розгляду клопотання ТОВ «Артіль ЛТД» про скасування дії спеціальної санкції (т. 1 а. с. 63).
В обґрунтування позову зазначалось, що на підставі подання ДФС України від 29 вересня 2014 року № 3881/5/99-99-22-04-02-16 наказом Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189 до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України ТОВ «Артіль ЛТД» застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. 25 березня 2015 року позивач звернувся до МЕУ з клопотанням про скасування дії санкції, проте станом на 15 травня 2015 року рішення за наслідками названого клопотання не прийнято. На думку позивача, ДФС України було порушено вимоги п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, а Мінекономрозвитку України видано наказ, який базується на недостовірній інформації.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Артіль ЛТД» задоволено. Визнано протиправними дії органів ДФС України стосовно формування та направлення на адресу Мінекономрозвитку України подання на застосування спеціальної санкції. Скасовано наказ Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189 в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Визнано протиправними дії МЕУ стосовно несвоєчасного розгляду клопотання позивача про скасування дії спеціальної санкції.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДФС України в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не прийнято до уваги, що на час надання на адресу МЕУ подання на застосування спеціальної санкції, на час видання МЕУ наказу від 27 лютого 2015 року № 189 та на час розгляду зазначеної адміністративної справи у органів ДФС України була відсутня інформація щодо погашення перед позивачем простроченої дебіторської заборгованості за контрактом № 62. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник Мінекономрозвитку України в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме частин 2 та 3 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, на думку апелянта, судом не прийнято до уваги, що законодавством не передбачено право Міністерства щодо незастосування спеціальної санкції у разі надходження належного подання ініціатора застосування санкції. Крім того, судом також не прийнято до уваги, що 16 квітня 2015 року МЕУ звернулось до ДФС України з проханням розглянути матеріали, надані ТОВ «Артіль ЛТД», та висловити позицію ініціатора застосування спеціальної санкції щодо можливості її скасування. Відповіддю від 8 травня 2015 року ГУ ДФС у Миколаївській області зазначило, що не вбачає підстав для надання пропозиції щодо доцільності скасування дії спеціальних санкцій у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності стосовно позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
В запереченнях на апеляційні скарги представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідачів в підтримку апеляційних скарг, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Судом встановлено, що на підставі подання ДФС України від 29 вересня 2014 року № 3881/5/99-99-22-04-02-16, наказом Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189 до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України ТОВ «Артіль ЛТД» застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
25 березня 2015 року позивач звернувся до МЕУ з клопотанням про скасування дії санкції, проте станом на 15 травня 2015 року рішення за наслідками названого клопотання не прийнято.
Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Артіль ЛТД», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачами не доведено правомірність застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, за висновком суду першої інстанції, відповідачами не надано доказів розгляду звернення позивача про можливість скасування застосованих спеціальних санкцій та доказів надіслання відповіді на це звернення у встановлений законом строк.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно ст. 2 названого Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема, як застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, актом документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 25 липня 2014 року № 559/14-03-22-05/13857386 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62, укладеним з фірмою-нерезидентом ТОВ «Артрос» (Росія), встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості ТОВ «Артрос» перед позивачем (т. 1 а. с. 88-93).
Матеріалами справи також встановлено, що на підставі названого акту перевірки, ДФС України було сформовано та направлено на адресу МЕУ подання від 29 вересня 2014 року за № 3881/5/99-99-22-04-02-16 про застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції (т. 1 а. с. 72).
На підставі вказаного подання, наказом Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189 до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України ТОВ «Артіль ЛТД» застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (т. 1 а. с. 11).
Разом з цим, відповідно до п. 5.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, банк у довільній формі повідомляє податковий орган про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами.
Згідно п. 5.9 названої Інструкції банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.
Як вбачається з матеріалів справи, 8 серпня 2014 року в. о. начальника Регіонального відділення Акціонерного банку «Південний» в м. Миколаєві, тобто контролюючого банку, на адресу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направлено лист за № 0-145-25901 БТ, в якому зазначено про факт ненадходження в законодавчо встановлені строки коштів ТОВ «Артіль ЛТД» за договором від 15 квітня 2013 року № 62.
При цьому у вказаному листі повідомлено контролюючий орган, що згідно додаткової угоди від 9 вересня 2013 року № 3 до контракту від 15 квітня 2013 року № 62 сума заборгованості ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» перейшла до третьої сторони, а саме: Gesong Enterprises CO., LTD, Тайвань. ТОВ «Артіль ЛТД» було надано Угоду про залік зустрічних однорідних вимог № 3, складену 1 серпня 2014 року між ТОВ «Артіль ЛТД» та Gesong Enterprises CO., LTD (Тайвань) за імпортним контрактом від 1 березня 2012 року № 1 та погашена заборгованість Gesong Enterprises CO., LTD перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62 на суму 82003,75 дол. США, що еквівалентно 2890221 Російських рублів. Станом на 2 серпня 2014 року заборгованість ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62 відсутня (т. 1 а. с. 10).
Таким чином, на момент направлення ДФС України подання до Мінекономрозвитку України щодо застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, заборгованість ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62 була відсутня.
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Аналогічна норма передбачена і п. 2.3 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за № 260/4481.
Аналізуючи наведені положення ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та п. 2.3 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», апеляційний суд приходить до висновку, що спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не може бути застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, якщо на момент прийняття рішення про її застосування останнім усунено порушення законодавства України.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі ч. 2 названої статті Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з цим, ДФС України не надано доказів, що спростовують надану контролюючим банком інформацію про відсутність станом на 2 серпня 2014 року заборгованості ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62.
За таких даних, із врахуванням фактичного усунення позивачем станом на 2 серпня 2014 року порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, висновок суду першої інстанції про протиправність формування та направлення ДФС України на адресу МЕУ подання від 29 вересня 2014 року за № 3881/5/99-99-22-04-02-16 про застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції є правильним.
Враховуючи, що оскаржений наказ Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189, яким до позивача застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, є похідним від подання ДФС України, та виданий після усунення позивачем порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, висновок суду першої інстанції про скасування названого наказу в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції також є правильним.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій МЕУ стосовно несвоєчасного розгляду клопотання ТОВ «Артіль ЛТД» про скасування дії спеціальної санкції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
Назване також передбачено п. 4.15 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Як встановлено матеріалами справи, 25 березня 2015 року позивач звернувся до МЕУ з клопотанням про скасування дії санкції (т. 1 а. с. 64).
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що станом на 15 травня 2015 року рішення за наслідками названого клопотання Мінекономрозвитку України прийнято не було, що є порушенням названого вище Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій МЕУ стосовно несвоєчасного розгляду клопотання ТОВ «Артіль ЛТД» про скасування дії спеціальної санкції.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 30 листопада 2015 року.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
ОСОБА_4