24 листопада 2015 року Справа № 876/1107/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Волошин М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (правонаступник Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання дій неправомірними,
В жовтні 2013 року Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» (далі - ДП) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - ОДПІ) в якому, просило визнати дії відповідача по занесенню пені, донарахованої актом перевірки від 30.01.2013 №413/22-10/00993024 (далі - Акт) на особовий рахунок підприємства неправомірними.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що податковим органом протиправно було нараховано йому пеню за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, оскільки ним було належним чином оскаржено податкове повідомлення-рішення (далі - ППР), яким було такий податок донараховано, а відтак такий є неузгодженим, що позбавляє відповідача права на занесення на особовий рахунок облікової картки пені.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі №819/2359/13-а заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що у податкового органу було право нарахування пені, оскільки перевіркою позивача було встановлено несвоєчасну сплату ним нарахованого податку на доходи фізичних осіб, що є беззаперечним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дії по занесенню на особовий рахунок облікової картки підприємства пені вчинені податковим органом протиправно, оскільки сума податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб є неузгодженою.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є протиправними з таких міркувань.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт (а.с.6-14).
Вказаною перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем п.162.1 ст.162, п.171.1 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 01.07.2012 по 30.09.2012, в результаті чого донараховано пені в сумі 30868,01грн, яка була занесена на особовий рахунок облікової картки ДП.
Не погодившись із такими діями ОДПІ, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
В силу положень пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 цього Кодексу, платниками податку є, зокрема податковий агент.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету податковим агентом встановлений п.168.1 ст.168 ПК.
Так, відповідно до вказаної норми, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Для цілей цього розділу та п.54.2 ст.54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Згідно пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Підпунктом 129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК передбачено, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
Пеня, визначена пп.129.1.3 п.129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб (п.129.4 ст.129 ПК).
Тобто, пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК передбачено окремий порядок нарахування пені в разі погашення податкового зобов'язання податковими агентами з порушенням встановлених податковим законодавством строків, який не ставить право податкового органу на нарахування такої пені від узгодженості грошового зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, з 01.07.2012 по 30.09.2012 ДП було нараховано 238841,87грн податку на доходи фізичних осіб, однак сплачено лише 104574грн, тобто з порушенням строків та не в повному обсязі.
Станом на 30.09.2012 несплаченою позивачем залишається основна сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 166966,20грн, що позивачем визнано у судовому засіданні та не заперечується.
Відтак, встановлена податковим органом несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб під час перевірки ДП є підтвердженою (а.с.8).
Позивач фактично не погоджується із діями ОДПІ щодо занесення нарахованої ним пені на особовий рахунок облікової картки підприємства, оскільки вважає, що такі дії податковий орган мав право вчиняти лише після узгодження податкового зобов'язання нарахованого ППР від 25.02.2013 №0000021750 (а.с.4).
Проте, такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки як було встановлено вище, в силу положень пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК законодавець не ставить в залежність надане ОДПІ право на нарахування пені від узгодженості основної суми податкового зобов'язання підприємства.
Більше того, слід зазначити, що згідно ст.131 ПК нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Тобто, нарахування пені податковим органом не означає стягнення таких коштів до погашення ДП основної суми податкового зобов'язання, яке нараховано ППР від 25.02.2013 №0000021750.
Додатково слід вказати, що стягнення зазначеної вище пені є наступним етапом здійснення податковим органом податкового контролю, при якому суд вправі та повинен встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми (зокрема пені), яка визначатиметься із врахуванням узгодженості податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ДП щодо визнати дій відповідача по занесенню пені, донарахованої Актом на особовий рахунок підприємства неправомірними.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 30 листопада 2015 року.