26 листопада 2015 року Справа № 876/10669/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника позивача Пирча Р.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за позовом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_3 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 25000,00 грн.,
ДПІ у Стрийському районі м. Львова 13.04.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 25000 грн. 00 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь бюджету суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено стягнення в судовому порядку органами державної податкової служби податкового зобов'язання, що не набуло статусу податкового боргу. Крім того позивачем не надано доказів вжиття будь яких заходів щодо узгодження податкового зобов'язання відповідача по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Судом безпідставно не взято до уваги наявність протирічивості доказів та обставин, а саме те, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура проплати відповідних платежів, в тому числі податку з власників транспортних засобів та те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції, в провадженні слідчого відділу прокуратури Львівської області перебувала кримінальна справа порушена щодо службових осіб Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочинів, передбачених ч. З ст.364, ч. І ст.365 КК України, за аналогічними фактами незаконної першої реєстрації автомобілів без сплати відповідного податку.
Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки FIAT Ducato, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ, є об'єктами оподаткування.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 здійснено першу реєстрацію транспортного засобу марки FIAT Ducato, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується листом Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області від 31.08.2010 року № 9/2074.
Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем, становить 25000,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду адміністративної справи доведено правомірність стягнення з нього суми податку з власників транспортних засобів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Розглядувані відносини на час їх виникнення регулювалися приписами Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», відповідно до ст.1 якого платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно з ст.5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскільки сума податку з власників транспортних засобів не надходила до бюджету, тому відповідачем не виконаний обов'язок щодо сплати цього податку, через що останній належить стягнути в дохід бюджету.
Окрім цього, в матеріалах справи наявна копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року у справі № 2а-7028/11/1370 за позовом ОСОБА_3 до Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 року №8792/13/876 про визнання незаконними дій, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Вказаним вище судом встановлено, що позивач узнав про реєстрацію транспортного засобу лише з позовної заяви про стягнення податку з позовної заяви про стягнення цього податку, тобто з позовної заяви по даній справі.
З додаткового пояснення до апеляційної скарги від 26.11.2015 року видно, що ним особисто здійснено першу реєстрацію транспортного засобу.
Аналізуючи вказані вище пояснення позивача, колегія дійшла висновку про суперечливість і непослідовність пояснень позивача щодо реєстрації транспортного засобу, що, на погляд колегії суддів, свідчить про уникнення ним сплати податку.
Таким чином, з огляду на викладене вище, у суду наявні докази того, що ОСОБА_3 у 2010 році здійснив державну реєстрацію автомобіля марки FIAT Ducato, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Разом з тим, відповідно до довідки Фінансового управління Стрийської міської ради від 20.12.2010 року № 02-02/294 фактичних надходжень податку з власників транспортних засобів за період з 15.02.2010 року по 28.02.2010 року від ОСОБА_3 до місцевого бюджету не надходило.
В судовому засіданні відповідач вказав на те, що у нього відсутні квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів та механізмів в сумі 25000 грн. Також, відповідач надав суду дублікат квитанції № 9474.1430.1 від 27.02.2010 року на суму 346,00 грн., в тому числі: 121,00 грн. за послуги при реєстрації та перереєстрації транспортного засобу та 225 грн. за видачу пластикового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за державну реєстрацію вказаного автомобіля у сумі 25000 грн.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі №2а-4352/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Ухвала у повному обсязі складена 01.12.2015 року.