23 листопада 2015 року Справа № 876/4401/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Макарика В.Я., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скаргу відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про скасування постанов,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в якому просив скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП №46093755 від 21.01.2015 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Микицея Василя Дмитровича від 10.12.2014 року ВП №45299971 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 118 001, 74 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що на підставі виконавчого листа № 0909/55, виданого Коломийським міськрайониим судом Івано-Франківської області було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 1 180 017,42 грн. на користь ПАТ «ВіЕс Банк». У зв'язку з тим, що у строк, наданий для добровільного виконання, рішення суду боржником не виконано, в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. По виконавчому провадженню державним виконавцем вжито ряд заходів примусового характеру: 30.11.2014 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, направлялись вимоги про надання інформації про наявне майно боржника. 17.12.2014 р. за заявою стягувана виконавче провадження було завершено, а постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме провадження.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням на закупівлю конвертів, постанову про відкриття виконавчого провадження було надіслано простою поштою. Однак боржник був обізнаний з тим, що відносно нього є відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 0909/55, виданого Коломийським міськрайониим судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 1 180 017,42 грн. на користь ПАТ «ВіЕс Банк» («Фольксбанк»), оскільки неодноразово з'являвся до державного виконавця.
Також апелянт зазначає, що виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 по виконанню вищевказаного рішення суду перебували на виконанні 5 разів , зокрема в період з 04.02.2013 р. по 23.05.2013 р. (ВП 36399820) - у межах цього виконавчого провадження йому було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованою поштою та ним було особисто надано пояснення з приводу виконання рішення суду, що свідчить про те, що боржник знав про наявність боргу .
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.11.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП №45299971 з примусового виконання виконавчого листа за №0909/55 від 15.06.2012 року виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 1180017, 42 гривень та надано боржнику строк добровільно виконати виконавчий документ до 10.11.2014 року. Позивач, як боржник у виконавчому провадженні №45299971 постанову про відкриття цього провадження не отримав. Державний виконавець не встановив факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2014 року, доведеність до боржника початку перебігу строку на добровільне виконання виконавчого документа, у відповідності до статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» не відклав виконавчі дії та не продовжив терміну для добровільного виконання виконавчого документа, і 10.12.2015 року виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП №45299971 в розмірі 118001, 74 гривень. 17.12.2014 року головним державним виконавцем за заявою стягувача на підставі пункту 1 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача ВП №45299971, у зв'язку з добровільною сплатою позивачем 1180017, 42 гривень. 21.01.2015 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області винесену у виконавчому провадженні постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.12.2014 року за ВП №45299971 виділив в окреме провадження та відкрив 21.01.2015 року виконавче провадження за №46093755 з її примусового виконання.
Задовольняючи частково позовні вимоги судом першої інстанції не враховано, що згідно ч.1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржується постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, за невиконання рішення Коломийського мвськрайонного суду про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, постановленого за правилами ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Зазначена норма встановлює юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, взявши визначальним критерієм для розмежування юрисдикцію суду, який видав виконавчий документ, та статус учасника виконавчого провадження.
Сторони виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Також ця норма визначає предметну підсудність справ, заявниками у яких є сторони виконавчого провадження: такі справи підсудні суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень ухвалених за правилами цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - зарити.
Керуючись ст. 157, ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ст. 203, ст.206, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції - задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року по справі № 809/1078/15 скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про скасування постанов - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.Я. Макарик
Н.В. Ільчишин
повний текст ухвали виготовлений 27.11.2015 року